— Три кока-коли, один сік, вісім гамбургерів і чотири картоплі фрі, — замовляє у "Макдональдзі" в центрі Львова чоловік. Він в однострої з нашивкою "Спілка молодих українців Канади". Несе тацю з їжею на вулицю, де його чекають троє колег. Усі з бейджами, двоє у вишиванках.
Увечері 20 серпня у Львові спекотно. Літні майданчики кафе заповнені наполовину. Більше людей біля Оперного театру, де готуються відкрити Х Світовий конгрес українців. З'їхалися 240 представників діаспори із 33 країн. Захід організовують раз на п'ять років, триває три дні.
— Україна — це соціально відстала країна з хворим народом, який не відрізняє добро від зла, — розповідає делегатка із Франції Марина Гладій, 46 років. Вона у вишиванці, має яскраво-коричневе волосся до плечей. — Так про нашу країну кажуть за кордоном. Ми хочемо це змінити. І віримо, що тут можна збудувати хороше життя.
Чому не повертаєтеся?
— А для чого? Маємо життя за кордоном. Хороше життя. Звідти підтримуємо родичів, які тут, — показує на землю.
Делегати йдуть маршем від університету "Львівська політехніка" до пам'ятника Тарасові Шевченку. Там моляться за померлих під час Голодомору 1932-1933 років. На молебень прийшли й політики-опозиціонери.
— Зараз московський і київський патріархати зближуються, — каже лідер фракції "Батьківщина" 39-річний Арсеній Яценюк до президента Конгресу українців у Канаді Павла Ґрода.
Яценюк протирає лоба серветкою і віддає помічниці. Далі говорить англійською, сміється. Біля нього постійно ходять двоє охоронців. Один просить відійти чоловіка у футболці й шортах із рюкзаком:
— Тут місце для високопосадовців, а вам стояти не можна, давайте поміняємося місцями.
Один зі студентів-прапороносців непритомніє. Його хапають на руки, виносять з натовпу, обливають водою. Підходить лідер УДАРу 41-річний Віталій Кличко.
— Посиди, посиди немного. Приди в себя, а потом встанешь. Не спеши подниматься, — плескає студента по плечу.
Завісу Оперного театру піднімають на 15 хв. пізніше. Зала переповнена. На сцені сидять півтора десятка делегатів. Праворуч — лідери опозиції Арсеній Яценюк, Віталій Кличко й Олег Тягнибок. Усі в костюмах. У керівника "Свободи" на шиї — вишита стрічка.
Першим виступає голова Конгресу Євген Чолій, 54 роки. Він обіймає цю посаду з 2008-го. Працює в юридичній компанії канадського міста Квебек.
— Через банківські системи для допомоги рідним представники діаспори тільки за минулий рік перевели в Україну 7,5 мільярда доларів, — зачитує. — А якщо брати до уваги й інші шляхи передачі грошей, то, за висновками експертів, щорічні вливання грошей трудовими мігрантами дорівнюють 23 мільярдам доларів. Нам часто закидають, що ми здатні тільки до критики. Але ця статистика показує, що саме діаспора є найбільшим інвестором економіки України, а не різні офшорні зони, куди спрямовують мільярди доларів олігархи з України.
Чолій говорить понад півгодини. На балконі першого поверху куняє сивий чоловік у червоній футболці з білим хрестом, як на прапорі Швейцарії. Прокидається від оплесків після фрази, що Україна не повинна піддаватися впливу Москви. За хвилину знову засинає.
Вітальні промови зачитують 3 год. Усіх промовців зустрічають оплесками, кілька разів устають з місць. Стримано вітають тільки віце-прем'єра 39-річного Олександра Вілкула, який зачитує привітання від президента Януковича. З останніх рядів чути "Досить!", люди озираються, перемовляються. Потім чиновнику аплодують.
У залі задуха. Віталій Кличко йде зі сцени, повертається з трьома пляшками мінералки. Дає Яценюку й Тягнибоку. Зачитує:
— Я зроблю все, щоб після 2015 року розпочалася новітня історія України. Цілком відповідально розглядаю можливість балотуватися на посаду президента. Але остаточно таке рішення буде розглянуте після спілкування з громадськістю. Переконаний, що на виборах має бути єдиний кандидат від опозиції.
Колишній міністр внутрішніх справ 48-річний Юрій Луценко приходить за годину після початку. Сідає позаду опозиціонерів, тисне руки. Його запрошують до слова, оголошують як "правозахисника" і "політв'язня".
— Незважаючи на результат саміту у Вільнюсі, Путін домагатиметься капітуляції України 2015-го або 2017 року, — каже. — Наша влада — кримінальна, але українська. Ми повинні зробити все, щоб Кремль не зламав її позицію, яка на сьогодні збігається з національними інтересами України в зовнішньополітичному секторі.
Починається мистецька частина урочистостей. Доки на сцені виступають танцювальні ансамблі, політики йдуть у фойє спілкуватися з журналістами. Тягнибока обступають охочі сфотографуватися. Якийсь чоловік дарує збірку своїх віршів.
— Прочитайте, будете потім цитувати у виступах, — довго тисне руку.
3 
1
Коментарі
185