"У Об'єднаної опозиції небагато кандидатур на президента — Яценюк і Тимошенко"

 

— Я вже вийшла з голодування. Особливих проблем нема. Але коли організм отримав стрес, то починає то горло боліти, то ще щось, — каже нардеп 48-річна Ксенія Ляпіна. З активістами партії "За Україну!" вона чотири доби голодувала під столичним Українським домом. Протестувала проти ухвалення мовного закону. Пила по 4 л води на день.

Із Ксенією Михайлівною зустрічаємося в її кабінеті на 10 поверсі парламентських комітетів. Кімната заставлена вазонами.

Протестувальників під Українським домом могло б бути й більше?

— Ми, коли починали акцію, взагалі переживали, що ніхто не збереться. Був варіант лягати на дно й не витрачати сил. Суть другої стратегії бачили в тому, щоб консолідувати людей навколо боротьби. Тобто наше голодування було пропозицією іншим вчинити якісь дії. Це була наша щира непідготовлена реакція на дії парламентської більшості.

Якісь інші варіанти протесту розглядали?

— Об'єктивно ми не могли провести потужну акцію — літо, відпустки, спека, кияни на роботі. Люди заточені на відпочинок або городи. Багато нам дзвонили й казали, що можуть приїхати лише на вихідні. Тому іншого способу, крім голодування, не було. Як ще розворушити того самого Литвина, який завжди займає подвійну позицію? А нам це вдалося. Акція мала ще й продовження, бо вийшли інші. Тепер, якщо проголосують за нового спікера і він підпише мовний закон, це буде сигналом для консолідації українців. Помаранчева революція теж почалася не з Майдану. Щомісяця тоді відбувалися якісь ходи, акції.

Яка подальша стратегія опозиції?

— Усе залежить від ситуації. Якщо буде позачергова сесія Верховної Ради, збиратимемо велику політичну акцію. Зараз парламентська більшість вагається. Чого тільки варта заява сина президента, що він відкличе голос за мовний законопроект, бо особисто не голосував у залі. Депутати починають розбиратися, де їхнє місце в "наступному житті". Бо на округ претендують по троє-четверо "регіоналів". А ще з десяток кандидатів погоджені з владою. Тому все менше готові голосувати за вразливі речі, як мова.

Головне наше завдання — змінити ситуацію в наступній Раді. Українці бачать концепцію зміни влади через вибори. Зараз електоральне ядро "Регіонів" розсипається. Навіть учительки в Луганській області тримають дулю в кишені для влади. Зовсім інше, якщо волевиявлення не буде відповідати очікуванням людей. Це народить гострі революційні настрої. А може, й бунти, типу "я ненавиджу Януковича, то поб'ю вітрину в магазині".

Особисто ви до якого сценарію готуєтеся?

— За відчуттями, ситуація складеться середня. Результати виборів будуть не на користь влади, але й проблемні для опозиції. Пройдуть багато незалежних кандидатів-мажоритарників — людей заможних, які йдуть у Раду для захисту свого бізнесу, збільшення його за рахунок державного корита. Вони тримають ніс за вітром. Підуть туди, де буде майбутня влада. Так само було 2005-го, коли всі різко стали "помаранчевими".

Україна переживе чергове розчарування в пошуку так званих незалежних нових облич, — зітхає Ляпіна.

Є нові обличчя — Королевська, Кличко, Тягнибок.

— Королевська останні п'ять років при владі і її можна оцінити — картонний лідер. Кличко — новий. Він захищений, бо весь його капітал за кордоном. Але в Кличка мало політичного досвіду, відсутня команда. "Товстолобики" присмокчуться, й благородний Кличко обросте потворними наростами. Менш вірогідно, що "товстолобиків" приведе Тягнибок. Але може завести радикально налаштованих хлопців, які створюватимуть протистояння. Хоча, із самим Тягнибоком відбулися серйозні зміни. Мабуть, вік дається взнаки. Він став менш радикальним. Таким собі націоналістом європейського штибу.

Коли об'єднана опозиція покаже програму змін у країні?

— Ось вона, лежить, — Ляпіна показує на теку. — Доробляється. Я презентувала її в частині підприємництва. Ми робимо ставку на середній клас. Усім отут ця держава! — підносить долоню до горла. — Має бути система, яка забезпечить контроль, прозорість. Кожен наш кандидат буде під прицілом. У Кличка, Королевської, Тягнибока ще когось можуть протягнути в список, а в нас — ні! Зараз велике питання по тітці Юлії Тимошенко — Антоніні Ульяхіній (пропонувалася кандидатом від Об'єднаної опозиції. — "ГПУ"). Можливо, вона і супердостойна, але виборці критичні до такого сімейного підряду.

Чому опозиція почала писати програму перед виборами, а не 2,5 року тому?

— Ми йдемо об'єднанням, тож іде пошук спільного на ближчі п'ять років — розвиток економіки, інвестиційних програм, середнього класу. В Україні на 11 мільйонів працюючих — 11 мільйонів пенсіонерів, а ще ж є діти. Це — катастрофа. В Німеччині 3 до 1. Це треба виправляти в першу чергу. Тому виходимо зі зменшенням соціального внеску. Але не так, як пропонує влада у концепції податкової реформи. Там хлопці прості, як кут будинку. Хочуть повернути 1990-ті у вигляді 3-відсоткового податку на купівлю валюти для імпортерів. Це означає обкласти імпорт додатковим податком. Кажуть, за це зменшать єдиний соціальний внесок працюючих. Почекайте, тут же має бути баланс. Підприємці повинні відчувати, що можуть заробити. Тоді будуть робочі місця, легальна зарплата, зменшення єдиного соціального внеску. Ми пропонуємо до 18-20 відсотків. Зараз 36,7.

Який буде перший закон від опозиції в новому парламенті?

— У програмі йдеться про пакет документів. Зокрема, створення Антикорупційного бюро, як Федеральне бюро у США, яке може "наїхати" на президента й уряд. Передбачаємо корупційну люстрацію, створення спеціальної слідчої комісії з держзакупівель — там зараз їхня годівниця. Має пройти просто професійне очищення у виконавчій владі від нинішніх дуболомів.

Програма буде доповнюватися питаннями культурного розвитку особистості, української мови. З 2005 по 2010 рік цим питанням намагалися займатися. Було пільгування книговидання. Хоч якось піднялося українське видавництво. Однак не вдалося зробити найважливішого — розширення можливостей для бізнесу.

Ваша програма передбачає й закон про імпічмент президенту. Але де взяти 300 голосів у парламенті?

— Це вже залежить від громадян. Дострокові президентські вибори — наша мета. У Об'єднаної опозиції небагато кандидатур — Яценюк і Тимошенко. Тут рішення має бути колегіальним. Як на мене, кращим президентом буде той, хто використовуватиме менше патетики, але більше логіки.

×