— Події у Врадіївці — стихійний бунт, що не переросте в революцію, — розводить руками політолог 44-річний Костянтин Бондаренко. Напередодні в райцентрі на Миколаївщині люди штурмували відділок міліції. Вимагали покарати правоохоронців, які зґвалтували та побили жінку.
Заходить у столичний ресторан "Ланселот" на Лук'янівці, вмощується за столиком на літній терасі під плетеним навісом. Замовляє еспресо та грейпфрутовий фреш.
— Сьогодні люди невдоволені не так центральною владою, як місцевою: діями міліції, голови адміністрації, — п'є сік через соломинку. — Щоб відбувся загальнонаціональний бунт, потрібне керівництво. Хтось має налагодити контакти між різними спалахами. Після захоплення райвідділку та самосуду є два шляхи: або відповідати за свої дії перед законом, або йти далі й висувати політичні вимоги. Питання: якими вони мають бути, яких змін домагатися? Крім того, лідер революції повинен показати нові кадри. Для заповнення всіх вакансій у політичної сили має бути 80 тисяч кандидатур на посади середньої та вищої керівних ланок. В опозиції їх немає.
Можливі масові протести через соціально-економічні проблеми?
— Ні, Україна здатна переживати найглибші економічні кризи. У тіньовому секторі крутяться два державні бюджети. Це дозволяє більшості спокійно дивитися в майбутнє. Люди повстануть, коли держава запустить руки в їхні заощадження.
Підштовхнути українців до революції спроможна одна з трьох умов. Перша: міцний середній клас. Навіть у Росії він становить майже 30 відсотків, а в Україні — лише 10. Тільки середній клас є носієм демократичних традицій і принципів. Другий варіант: нашу революцію може профінансувати інша держава — США, Росія або ЄС. В Європі і своїх проблем достатньо. Дії двох інших передбачити складно. Третій сценарій: бунт як наслідок протистояння між олігархічними групами. Якщо когось з олігархів почнуть "розкуркулювати".
Я не роблю жодних ілюзій щодо виборів президента 2015 року, тому що хто би не переміг, ми все одно отримаємо Януковича. Чи переможе Віктор Федорович Янукович, чи Арсеній Петрович Янукович, чи Віталій Володимирович Янукович. Надто добре знаю тих людей. Їх формує система, яку змінити жоден із них не хоче Костянтин Бондаренко,
політолог, про чергові президентські вибори
Таке може трапитися?
— Сьогодні олігархам в Україні більш-менш комфортно: є неписані правила, компроміси, сфери впливу розподілені. Янукович повівся так само, як колись на посаді губернатора в Донецьку. Тоді він сказав: "У донецького бізнесу є вищі цілі, ніж замочити один одного. Наприклад, взяти владу в Києві". Коли став президентом, пояснив їм: ворогувати між собою немає сенсу, а варто разом захищати власний ринок від претензій Заходу і Сходу. Його зрозуміли. Баланс може порушитися, якщо одна з груп спробує взяти гору над іншими. Але у президента — шалені інстинкти влади та самозбереження. Знає, як розставити кадри, щоб вони врівноважували одне одного. Олігархи й молода еліта житимуть мирно, бо їх об'єднує мета — вибори. 2015 року вони поставлять на Януковича. Він єдиний збереже рівновагу сил.
За яких умов олігархи можуть зробити ставку на опозиційного кандидата?
— Нікого з них вони не сприймають серйозно. Наші опозиціонери — блазні при дворі, яким дозволяють говорити що завгодно про царя. Потрібні, щоб створювати видимість політичного процесу, демократії. Хоча всі олігархи потроху фінансують кожну з опозиційних політсил.
На четвертий рік перебування при владі рейтинг Януковича — 20 відсотків. У Леоніда Кучми становив 11, у Ющенка — 7. Янукович має стале електоральне ядро. Та й опозиція на Сході й Півдні взагалі не працює. Переконаний: 80 відсотків тих, хто у Врадіївці штурмував райвідділок, голосуватимуть за Януковича. Опозиціонери розмовляють із ними не тією мовою, до якої звикли тамтешні жителі. Висувають гасла про люстрацію, про голосування своїми картками. Усе це далеке від реального життя.
Янукович обіцяв реформувати країну. Щось вдалося?
— Реформи зависли. Прем'єр Азаров схильний до командно-адміністративних методів, а керівники середньої ланки — до показухи. 2010 року реформи накреслили, але послідовності виконання не визначили. Почали робити все й одразу, виник хаос. Однак деякі з них Янукович мусить довести до кінця, щоб 2015-го вони дали результати. Наприклад, зменшити кількість контрольних органів, дозвільних структур. Щоб кожен відчув: стало простіше отримати довідку, відкрити бізнес.
Чим ще діючий президент міг би похвалитися перед наступними виборами?
— Угодою про асоціацію з Євросоюзом. У листопаді вона стовідсотково буде підписана. А Тимошенко відправлять на лікування до Німеччини. Один мій знайомий із БЮТу вчора сказав: "Скоро Юлю випустять, і будемо ми згадувати часи, коли вона сиділа, як золоту еру", — голосно сміється. — Якщо Тимошенко відпустять, це перекреслить її політичну кар'єру. Сьогодні вона — символ опозиції. Для збереження політичного потенціалу Юлії Володимирівні вигідно, щоб переміг Янукович. Тоді вона залишиться його головним опонентом. А що їй робити, якщо переможе Яценюк чи Кличко?
Скоро Юлю випустять, і будемо ми згадувати часи, коли вона сиділа, як золоту еру
У кого з лідерів опозиції найбільші шанси подужати Януковича?
— У Кличка — високий рейтинг, але він не має електорального ядра, фанатично відданих йому виборців. Щоб перемогти, Віталієві треба виходити з опозиційної трійки і працювати на Сході. Якби він заговорив із жителями Донбасу їхньою мовою, його б обрали. Кличко унікальний тим, що не демонструє свої думки й погляди. Порожнечу в його образі люди заповнюють своїм змістом. Хтось бачить у ньому спортсмена. Інший — прихильника російської мови. На Заході його вважають націоналістом. Якщо Кличко стане президентом, у ньому швидко розчаруються — як у Ющенку.
Помилка Яценюка в тому, що він намагається боротися не з Януковичем, а з Тимошенко і Кличком. Арсеній Петрович не вміє працювати системно, звик до швидких перемог. Він — колекціонер посад. Як тільки стане президентом, наступного ж дня почне цілеспрямовану роботу, щоб стати генеральним секретарем ООН, — усміхається. — Сильні сторони Яценюка — він кваліфікований юрист, розбирається в економіці, у нього хороша англійська. Однак Схід країни боїться Яценюка, там він — носій ворожої західноукраїнської етики. Якщо приїде в Донецьк і почне говорити російською, залишиться чужий.
Які шанси вийти у другий тур і перемогти у Тягнибока?
— Багато політтехнологів хочуть, щоб він туди потрапив, аби працювати на антитезі фашизм — антифашизм. Але це — помилка. Знаю Тягнибока зі студентських часів. Він не такий простий, як видається. Не гратиме за сценаріями, які для нього приготували. Він — чудовий актор, уміє перевтілюватися, володіє даром переконання, харизмою. Однак перемогти не зможе. Йому треба перестати бути "бандерівцем", змінити партію та програму. Двох років для цього замало.
Учився в батька Яценюка
Костянтин Бондаренко народився в селі Погребище на Вінниччині в сім'ї викладачів. Два роки вчився у Чернівцях на історика. Ще три довчався у Львові. Захистив кандидатську, викладав там історію України.
— З великою повагою ставлюся до батька Арсенія Яценюка — Петра Івановича, — розказує. — Він був моїм замдекана, викладав історію СРСР. Досі працює в Чернівецькому університеті. Коли приїжджаю туди, обов'язково заходжу до нього. Тему Арсенія Петровича оминаємо.
2001-го Бондаренко переїхав до Києва. Працював на інтернет-сайті "Форум", згодом — директором Центру досліджень суспільних процесів "Експерт".
На парламентських виборах 2002-го консультував партію Віктора Ющенка "Наша Україна". Того ж року нардеп-"регіонал" Едуард Прутнік запросив його попрацювати консультантом на команду Віктора Януковича. 2010-го став заступником голови партії "Сильна Україна" Сергія Тігіпка. Зараз очолює Фонд української політики та Інститут української політики.
У шлюбі вдруге. Дружина 30-річна Поліна — домогосподарка, з Одеси.
Має трьох дітей від першого шлюбу — 20-річну Юлію, 19-річного Льва та 11-річного Олександра.
5 
1
Коментарі
11