У парку Тараса Шевченка в Києві зранку минулої середи зібралися кілька тисяч людей. Із прапорами Української народної партії вони шикувалися в колони. Центральною частиною столиці мали йти до Секретаріату президента й Верховної Ради — вимагати її розпуску. Ще ніхто не знав, яке рішення прийме президент.
Серед інших готувався до мітингу і класик української поезії, колишній народний депутат Іван Драч.
Чому націонал-демократичні блоки Костенка—Плюща, Олійника—Сироти, "Пори-ПРП" не потрапили до парламенту?
— Треба було всім разом іти, — Драч зручніше вмощується на лавці.
Що зашкодило об"єднанню?
— Амбіції вождів, які формують не тільки організаційні структури, але й кошти. А ви ж знаєте, що величезною мірою... От, наприклад, те, що Юля робила. Вона грошима погасила всі недоробки, які були в неї у виборчій кампанії. Грошима засипала виборчі комісії.
Сталін у 30-х роках, коли організовував вибори, казав: "Важно не кто как голосует, а важно, кто как считает", — сміється він. — А обрахунки голосів робили ці комісії. Юля вміло використала сталінську науку: там, де треба було, доплатила, переплатила, переорганізувала своїм чаром, розумом, хитрістю та грошима. Все діяло!
Драч пояснює, чому націонал-демократи не пішли на вибори разом із "Нашою Україною" і Блоком Юлії Тимошенко.
Юля грошима погасила всі недоробки, які були в неї у виборчій кампанії
— Не змогли порозумітися з "любими друзями" — такими, як Порошенко, Третьяков, Мартиненко і тому подібні. Вони занадто нахабні. Як це повсюди видно — багато амбіцій і мало амуніції. Хоча вони вважають, що амуніція — це гроші. А гроші в них є. А з БЮТом — через те, що БЮТ належить до великих блоків, за якими стоять олігархи типу Коломойського та інших мільярдерів. Та й сама Юля не бідненька. А наша ж партія свою основу будувала не на цьому. УНП — ідеологічна партія.
Чому після виборів помаранчеві не змогли створити дієздатну коаліцію?
— Це тенденція нашого часу — амбіції надзвичайно посилилися. З одного боку, ми кажемо, що це боротьба партій, а з іншого — війни за посади типу Порошенка й Мороза за головування у Верховній Раді...
Ви ж згадайте ті обійми Юлі й Мороза, як вони ходили, ніби баран і ярочка. Бо та казала: я буду прем"єром, а він казав: я буду головою Верховної Ради. Мороз у свої 62 роки вважав, що це його останній шанс десь бути головою. І він грав ва-банк.
Тепер сама Юля цю гру веде. Вона теж іде "на повну котушку". І робить ту ж саму помилку, що зробив Лазаренко з Кучмою. Якби він витримав трошки і був на других ролях, помагаючи Кучмі, то той поміг би йому стати президентом. Але нетерпіння усе перервало і загнало Лазаренка в американську тюрму. А Мороза це нетерпіння зараз довело до того, що його Сверстюк на круглому столі обзиває зрадником і каже, що він — невиїзний. Ставить Мороза на рівень із Кучмою, коли той був невиїзним.
Якщо припустити, що президент розпустить Верховну Раду, з ким Українська народна партія об"єднувалася б цього разу?
— Ну, якщо дивитися, які є прізвища в українському політикумі — то це Мороз, Янукович, Ющенко, Юля. І коли вибирати з цих усіх, то треба вибирати все ж таки Ющенка. Він — український президент. При всіх його вадах, нетвердості характеру чи лібералізмі поведінки. Він є українським патріотом. І, мабуть, його доведеться підтримувати.
Але чи увійде він до виборчого списку? Яким чином тоді його підтримувати?
— Буде якась структура. Я думаю, ми вже певною мірою пересердилися на "Нашу Україну". Коли це буде разом з Юлею, то разом з Юлею будем іти. Якщо буде така тенденція, що з того боку буде Янукович, Мороз і Симоненко, то з цього боку буде Ющенко, Юля і всі інші менші партії.
Українці вперше за півтора року побачили й почули президента
Із Драчем вітаються перехожі. Якісь чоловіки запитують, що собі думає президент. Поет віджартовується:
— Думки президента знає лише Катерина Михайлівна (дружина Ющенка. — "ГПУ"). Та й то не щодня.
А ви особисто хотіли б потрапити у прохідну частину виборчого списку?
— А чому б і ні? Я очолюю кілька громадських організацій, кілька фондів і так далі. Звичайно, мені еполети депутата були б допоміжними. Я ж був і в парламенті, і поза ним, а потім знову в парламенті... Так що для мене бути на коні чи під конем кардинального значення немає.
Ви вірите, що БЮТ і "Наша Україна" можуть об"єднатися в один блок?
— Думаю, що можуть.
А що буде після виборів?
— Велика руїна, — сумно всміхається Іван Федорович. — Колись казали, що війни не буде. Але буде така боротьба за мир, що й сліду не залишиться на землі. Бо ці два величезних блоки воюватимуть за голоси людей.
Україна розколеться?
— Ну так, безперечно. Всі політики зараз в той чи інший спосіб сприяють цьому. І коли відбувається творення цього універсалу. Може, найкраще з того, що було в цьому спектаклі, — це те, що увиразнювалися позиції. Українці вперше за півтора року побачили і почули президента. Що він говорить нормальними словами. Що він каже про Україну, її єдність, про "ганьбу" федералізму, НАТО, мову, українську помісну церкву. Тобто, побачили президента-мужчину.
Для Путіна головне — насолити Україні й насолити Ющенкові
Драч каже, що цілком прийнятним може бути і прем"єрство Януковича. Головне — щоб вони домовилися з Ющенком з принципових питань. Водночас Тимошенко буде найкращим контролером їхніх дій.
Чи об"єднає Україну призначення Януковича прем"єром?
— Тут можна шукати докази на підтримку об"єднання і навпаки — аж до того, що це останні роки Незалежності... Важливо, щоб взагалі були наступні вибори. Адже так роздирають Україну, що навіть такий м"який і делікатний чоловік — наш президент — і той заговорив з тривогою про те, що робиться.
Іван Федорович переконаний, що найбільше в тому, що діється останнім часом в Україні, зацікавлена Росія.
— Це тенденція певних спецслужб. А коли є п"ята колона, то дуже легко впливати на неї, щоб дестабілізувати ситуацію. Чим гірше в нас буде, тим це краще для Москви. Бо Путін особисто був ображений, що він двічі вітав Януковича, але президентом став інший. Тож окрім чисто російських імперських тенденцій, є ще й персональна путінська образа.
Ви думаєте, Путін досі ставить на Януковича?
— Та йому байдуже — Партія регіонів чи Янукович, і як вони називаються! Йому головне — насолити Україні й насолити Ющенкові. Оце проглядається.
1936, 17 жовтня — народився в селі Теліженцях на Київщині
1962 — виключений з Київського університету за політичні переконання
1964 — закінчив Вищі кіносценарні курси в Москві
1989 — один із засновників і перший голова Народного Руху України (за перебудову)
1990 — обраний народним депутатом І скликання
1998 — обраний народним депутатом ІІІ скликання
2000 — голова Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення
2002 — обраний народним депутатом IV скликання
2003 — голова ради Української народної партії
2006 — балотувався до Верховної Ради за списком блоку Костенка—Плюща
9 
1
Коментарі