— Є така команда "К ноге!". Коли Путін скаже "К ноге!", Янукович має іти, — говорить голова товариства "Україна-Світ", колишній народний депутат України, поет Іван Драч, 75 років. — Янукович зрозумів, що не хоче йти "к ноге". Йому потрібно бути президентом, керувати державою і літати своїм вертольотом. Він не хоче бути призначеним губернатором при Путіну чи Медвєдєву. Хоче бути сам по собі.
З Іваном Федоровичем зустрічаємося в офісі товариства в центрі Києва, поблизу Золотих воріт. Це двоповерховий біло-блакитний особняк ХІХ ст. Кабінет Драча на останньому поверсі заставлений шафами з книгами й теками. На столах — стоси паперів із півметра заввишки. Господар виходить із-за столу до середини кімнати.
— З Новим роком! З Різдвом! — вітається.
Із бару в серванті дістає пляшку шампанського"Советского" та високі стакани. П'ємо за успіхи в новому році. Драч надпиває трішки.
Чи зможе Янукович балансувати між Заходом і Москвою?
— Зараз наше начальство в складній ситуації. Янукович спробував іти в Європу, але там не пішли назустріч. Спробував контактувати з Росією. Побачив, що там він не потрібен навіть як молодший партнер. Росії потрібен слуга. Янукович мусить певною мірою йти шляхом Леоніда Кучми: трошки туди, трошки сюди. А потім шукати українську дорогу.
Що доброго зроблено за майже два роки президентства Януковича?
— Відкриваються мости, дороги. Побудували кілька розв'язок до Кончі-Заспи. Відкрили пам'ятник та музей Борисові Грінченку біля педагогічного університету, пам'ятник Пилипові Орлику в центрі Києва.
Але аура неукраїнськості оточує всі дії влади, — Драч відпиває ще ковток шампанського й більше не п'є. — Від харківських угод до розпоряджень скасувати День свободи, святкувати День флоту разом із Росією.
Готується Євро-2012. Сподівався, що побудують багато готелів, готуватимуть культурні заходи в театрах, музеях. Але цього немає. Натомість за рахунок бюджету гонять стадіони. При цьому дерибанять бюджет. Тільки три команди житимуть в Україні, решта — в Польщі. (Збірна Франції — у Донецьку, Швеції — під Києвом, Данії — в Одесі. — "ГПУ").
Кажуть, на підготовку до Євро урізають фінансування культурних заходів.
— Ідеться не стільки про фінансування, скільки про небажання це робити. Під час засідання Громадської гуманітарної ради при президентові я говорив, що треба відзначати значимі дати. Наприклад, у грудні в Римі відзначили 200-ліття від народження Маркіяна Шашкевича (поет, прозаїк, публіцист і перекладач. — "ГПУ" ). У Києві все тихо. Двічі розмовляв про це з міністром культури Михайлом Кулиняком. З його боку немає активності та розуміння, що це треба відзначати.
Люди не розуміють дій влади, виходять протестувати на вулиці. Як уникнути бунтів?
— Ще не дотисли до того, щоб вибухнула гайдамаччина. Тільки окремі люди доведені до такого стану, що готові виходити. Особливо це видно по донецьких чорнобильцях. Їх дотисли. А потім чисто по-своєму, "по-донецькому" знайшли порозуміння — повернули пенсії тим, хто протестує. В такий спосіб влада продовжує своє існування — просто купує.
Чи можливі протести після цьогорічних парламентських виборів?
— До виборів важко прогнозувати серйозні заворушення. Дві речі — футбол і вибори — дають владі можливості існувати, бо відволікають людей від нагальних проблем. Все буде каналізуватися в систему виборів.
Серйозні проблеми можливі восени цього року й на початку 2013-го. Закінчиться футбол і дерибан великих грошей. Також буде складно позичати. Шагренева шкіра влади доходить до певної межі й мусить шукати інші способи залишатися на місці. Можливо, змінять команду урядовців. У запасі є віце-прем'єр Сергій Тігіпко. Він може привести молодшу команду замість нинішнього прем'єра Миколи Азарова. І це дасть Януковичу можливість залишатися президентом до 2015 року.
У чому проблема опозиційних лідерів?
— Про Юлю не будемо нічого казати — вона сидить у тюрмі й гріх до неї мати якісь претензії. Але буде її партія, яку може очолити Олександр Турчинов. Це не та людина, яка викликає особливу довіру в людей. Він очолює релігійну структуру (Турчинов — пастор баптистської церкви "Слово віри". — "ГПУ"). А більшість наших виборців православні.
Арсенієві Яценюку бракує рішучих кроків, що могли б його вирізнити з опозиції. Наприклад, міг би розібратися з дерибаном бюджету навколо футболу. Але Яценюк в це не вникає.
Олег Тягнибок підібрав національні рештки інтелігенції, які зневірилися в попередніх політиках. У тому числі і в Юлі. До нього є претензії, що нібито його використовує нинішня влада — створюють зручного опонента для Януковича. Він міг би парирувати це, діями доводити протилежне. Але він цього не робить.
На яких політиків у суспільстві є запит?
— Некорумпованих. Зараз найбільша проблема — корумповане суспільство.
Чому потенційно значно бідніша Грузія швидко просувається вперед, а ми топчемося на місці?
— Був там торік. Ми не можемо рівнятися на них, бо Грузія отримує серйозні інвестиції зі Штатів та Європи, накрита крилом США. Добре живуть там влада, міліція й армія. А простий народ, учителі й лікарі — гірше, ніж у нас. Люди виживають — торгують, перекуповують, їздять кругом. У мене немає ілюзій, що в Грузії все вирішено.
Чим українці можуть бути цікаві світу тепер?
— Найбільший наш ресурс — власні мізки. Тут, поряд, — показує рукою в бік Золотих воріт, — жив Ігор Сікорський (авіаконструктор, винахідник вертольота. — "ГПУ"). Цей грандіозний чоловік змінив світову техніку. У Штатах довго очолював Товариство української культури.
Іван Федорович дарує збірку своїх поезій "Сивим конем", видану торік у Харкові. Підписує: "На щастя та любов!"
Майбутнє належить дітям
Майбутнє належить дітям.
Я знаю навіть — чиїм.
Під їхнім махровим суцвіттям
Недобре у пеклі моїм.
Майбутнє належить онукам.
Я знаю навіть — яким.
Їх не торкнула розпука
Крилом безжально гірким.
Привозить їх "мерс" а чи
"майбах"
При вишколеній шоферні.
Їх усмішка штивна і зайва
Вистрілюватиме по мені.
Уривок вірша з останньої збірки Івана Драча "Сивим конем"
Тричі був народним депутатом
Іван Драч народився в селі Теліжинці Тетіївського району Київщини. 1958 року вступив на філфак Київського університету ім. Тараса Шевченка. У віршах критикував комуністичну ідеологію. Через тиск перевівся на заочне відділення:
— Я не розумів, що творять зі мною, — згадував. — Мене, такого благовірного комсомольця й комуніста, звинуватили в націоналізмі. Викликали, лякали, роз'яснювали, розчовпували, страхали й заманювали.
Працював у газеті "Літературна Україна". На початку 1960-х виступав проти арештів дисидентів, його перестали друкувати. 1966-го у відкритому листі "О будьте прокляті ви ще раз" засудив "українських буржуазних націоналістів". Газети й журнали знову стали брати його твори, за 10 років Драч отримав Шевченківську премію.
1990-го був серед засновників Народного руху. Тричі обирався до парламенту. Останній раз 2002 року за списками "Нашої України".
Одружений з Марією, молодшою на 11 років. Донька Мар'яна працює на радіо "Свобода" в Празі. Син загинув два роки тому. 44-річного Максима Драча знайшли на газоні з пробитою головою.
— Я вважаю, сина вбили. Факт убивства ще не доведено. Але я намагаюся це зробити.
В Івана Драча троє онуків.
Коментарі
28