— Кремль брав участь у Мінських переговорах, щоб досягти політичними заходами того, чого не можуть отримати війною. Путін прагнув легалізувати військові досягнення, які мав на той момент, — каже дипломат 44-річний Богдан Яременко. — Переговори — спосіб прикриття збройної агресії проти України. Для нас виконання Мінських угод — це капітуляція і визнання військової поразки, якої насправді не було.
Тактика Росії змінилася в одному: тепер у боротьбі проти України вона надає перевагу політичним методам перед військовими, — продовжує експерт. — Але її мета не змінилася: розвалити Україну як державу, придушити волю до спротиву і незалежного мислення.
Вікторія Нуланд (уповноважена Держдепартаменту США з питань Євросоюзу. — "ГПУ") і представники іноземних посольств тиснули на Україну. Переконували до кінця 2015 року проголосувати за зміни у Конституції. Однак цього не сталося. І це відображає волю учасників політичного процесу в Україні. Це означає, що більшість суспільства — проти Мінських угод як форми врегулювання конфлікту на Донбасі.
Україна не прагнула тягнути час. Інакше після укладення Мінська-2 щодня мала фіксувати порушення перемир'я й заявляти про відстрочення терміну виконання угод аж до повного припинення вогню. Цього не робилося. Більше того, президент вносив до парламенту напрацьовані ним проекти змін до Основного закону.
Якщо Верховна Рада не підтримає їх, то політичних наслідків для України не буде. Хоча наші західні партнери будуть стурбовані, як завжди. Не знатимуть, як рухатися далі. Але це є демократія і нормальні процедури. Звідси — необхідність знайти новий формат рішень, який влаштує всіх учасників. Текст Мінська-2 можна взяти за основу й від нього танцювати в різні боки. Тим більше переговори й не припинялися.
3 
1
Коментарі