Андрій Ілларіонов, колишній радник Володимира Путіна з економічних питань, погодився зустрітися з журналістами "ГПУ" у ресторані готелю "Прем"єр Палас". Замовив собі зеленого чаю, але так і не доторкнувся до чашки — весь час говорив. Спілкувалися півтори години.
Спочатку запитали про те, які галузі економіки України бачаться йому пріоритетними. Ілларіонов відповів словами "чикагських хлопчиків" — молодих випускників американської школи економіки. Те ж саме питання про пріоритетні галузі Чилі задавав їм Августо Піночет 1973 року, коли усвідомив, що сам не зуміє керувати економікою.
— Ми це не скажемо. Не скажемо, бо самі не знаємо. Ми не знаємо, бо цього ніхто не знає. Ніхто не знає, бо цього неможливо знати, — з усмішкою процитував Ілларіонов, загинаючи пальці лівої руки. Історія з молодими чилійськими економістами завершилася тим, що вони стали міністрами або їх заступниками. І вже через два роки по всьому світу з"явились чилійські фрукти. Ще через пару років на світовий ринок вийшли чилійські вина. А зараз у Канаді в магазинах можна знайти чилійську рибу.
Янукович усупереч традиціям приїхав туди з двома охоронцями
Про економічну політику України Іларіонов не зміг нічого сказати, бо дуже мало про це знає:
— Я громадянин іншої держави, мене легко підозрювати у лобіюванні інтересів російських олігархів чи ще когось. Навіщо це мені?
Висловився лише про продаж Криворіжсталі:
— Це видатна угода і найяскравіше досягнення. Такого прозорого і конкурентного конкурсу жодного разу не було. Це подія для всього східнослов"янського світу. Оскільки до цього вважалося, що у слов"ян не може бути чесної приватизації. Ви показали, що це не так. Це важливо. Ви ж знаєте, що в Росії у зв"язку з цим була заборона всім представникам влади коментувати проходження конкурсу. Навіть саме слово "Криворіжсталь" було заборонено. Я весь час порушував усі правила, говорив позитивно.
Як би ви назвали принцип, що ним Росія керується у стосунках з Україною?
Ілларіонов почав з ідеї Анатолія Чубайса, головного енергетика Росії, про "ліберальну імперію".
— Ця ідея якраз зараз реалізується, — відкинувшись на спинку м"якого дивана, почав Андрій Ілларіонов. Про недоліки Чубайса йому, вочевидь, було приємно говорити. — Знаєте, чим хороший Анатолій Чубайс? — слово "хороший" прозвучало дещо скептично. — Він висловлює ідеї, які потім виконують хлопці трохи міцніші.
Енергетика, за словами екс-радника Путіна, для Росії є випробуваним інструментом впливу. А пан Чубайс спочатку випробовував його на власних громадянах. У 1999–2000 роках він припинив постачання електроенергії до Приморського краю. Замороженими у своїх оселях залишилися десятки тисяч сімей. Це тривало близько доби. Люди палили великі вогнища у дворах. У відставку тоді відправили губернатора, пана Наздратенка, хоча він не мав до цього жодного відношення.
— Треба сказати, що поки у Наздратенка з Чубайсом були погані стосунки, "енергетичні кризи" траплялися кожної зими з календарною регулярністю. Одразу ж після відставки Наздратенка постачання електроенергії відновилося, і відтоді вже шість зим не було збоїв. Тепер жоден губернатор уже не сперечається з Чубайсом, бо в того довга пам"ять. Тобто спершу енергетичний інструмент спрацював усередині Росії, а потім перейшли до інших країн. Не думайте, що тільки ви побували на піку енергетичної кризи. Це вже застосовувалося проти Казахстану. Коли продавали Мажекяйський нафтопереробний завод, і з"ясувалося, що лідером в конкурсі є туркменська компанія "Комунайгаз", російська державна компанія "Транснефть" заявила, що не гарантує прокачування нафти до цього заводу. Потім морозили Молдову.
Будучи радником Путіна, ви зустрічалися з українськими політиками?
— У Давосі 2004 року я бачився з Віктором Януковичем. Він приїжджав туди як прем"єр-міністр України. Давос — це таке місце, де кожен начальник, ким би він не був, поводить себе як звичайна людина. Там нема охорони, секретарів. Президенти, міністри, прем"єри, радники, банкіри вільно спілкуються й обговорюють важливі міжнародні економічні та політичні питання.
Ілларіонов розповів, що Віктор Янукович усупереч багаторічним традиціям приїхав туди з двома охоронцями і майже ні з ким не спілкувався.
Зарплата радника Путіна з економічних питань на рівні $1000
— Він тихо сидів у кутку, не брав участі в дискусіях. Коли йому надали слово, Янукович просто встав, не відводячи очей від листочка, прочитав свою промову. Перекладач дисципліновано все це переклав, і все. Більше від нього ніхто і слова не чув, — розвів руками екс-радник Путіна. — Для міжнародної конференції такого значення, це було дуже дивно.
Путін часто прислуховувався до ваших порад?
— Звичайно прислуховувався. Більше того, сучасна російська макроекономічна політика в основних рисах побудована на зроблених мною рекомендаціях. Росія протягом десяти з лишнім років у політичному плані була учасником взаємовідносин за схемою "7 + 1". Сиділа на додатковому, так би мовити, стільці. І тільки завдяки інтенсивній роботі колективу людей, з моєю участю — я був тоді координатором у стосунках із "сімкою", упродовж двох років країна стала повноцінним учасником "вісімки". Не буду применшувати тут своєї ролі в цій справі. Якщо б затрималися до 2003-го, то після справи "ЮКОСа", можна бути певним — Росія не стала би членом великої вісімки. Її туди ніхто просто би не запросив.
А як ви стали радником президента?
— Ну, я не шукав цієї посади, мене запросив Путін. Ми зустрічалися раніше, ще перед серпневою валютною кризою 1998 року. Я протягом декількох місяців говорив, що девальвація неминуча. Усі сміялися, казали, що я хворий, ненормальний, граю на біржі і просто хочу заробити — багато чого писали. Я навіть був звернувся до суду — за наклепи на мене подав позов на пана Дубініна, тодішнього главу Центробанку. Потім настала девальвація, його з тріском звільнили.
Минуло два роки. Путін запросив мене до себе поговорити про економіку. Коли я не прийшов на наступну зустріч, він знову мені зателефонував. Так ми декілька разів зустрічалися. Й одного дня він запропонував мені посаду свого радника. Я відмовився — у мене були свої причини для цього. Але той наполягав, і з третього разу я погодився.
Андрій Ілларіонов розповів, що зарплата радника Путіна з економічних питань значно менша, ніж у будь-якого іншого економіста-аналітика в Москві — на рівні $1000 на місяць. Зараз він не проти, щоб до нього зверталися за порадами як президент України, так і Росії.
16 вересня 1961 року — народився в Ленінграді
1983 — закінчив економічний факультет Ленінградського університету
1986 — став кандидатом наук
1990 — старший науковий співробітник і завідувач сектора лабораторії регіональних економічних проблем фінансово-економічного інституту Санкт-Петербурга
1991 — стажування в економічних закладах Великої Британії та Австрії
Влітку 1993 — радник з економічних питань прем"єр-міністра Віктора Черномирдіна
Грудень 1993 — звільнений з посади; повернувся до наукової діяльності
1994 — створив Інститут економічного аналізу, у якому працював директором
Квітень 2000 — призначений радником президента Росії Володимира Путіна з питань економіки
27 грудня 2005 року — в розпал газової кризи подав у відставку
2 
1
Коментарі