— Проти всіх, хто з Майдану потрапив до лікарні, відкрили уголовні діла. Коли мене привезли, я назвав інше прізвище, — говорить 55-річний Андрій Андрійович із Черкаської області. Під час штурму в ніч на 21 січня впав із барикади. Зламав праву ногу. Лежить у столичній лікарні.
Приїхав на Майдан 23 листопада. Додому вертався кілька разів, на день-два.
— Я стояв на автобусі, у першій лінії фронту. Піді мною були скати від машин і драбина. Кидав коктейлі Молотова, а в нас пулі летіли. Біля мене чоловіка поранили. Я присів, щоб сховатися від пуль, а драбина посунулася, ногу затисло. Три переломи. Побратими мене повезли в лікарню. "Швидку" не викликали, бо невідомо куди повезе — у лікарню чи в міліцію.
Каже, медики тягнуть з операцією:
— Уже казав, що заплатю. Кістка у двох місцях навпіл, і ще кусок відколовся. Операція складна, треба ставити шурупи. Сьогодні приходила дочка, купила миску, щоб мене покупати. Від мене запах сльозоточивого газу. Одяг так ним набрався, що в людей, які зі мною в палаті, сльози текти починали.
— Не жалію, що приїхав, — продовжує. — Коли виходив із дому, казав жінці, щоб чекала мене, живим чи мертвим, але вернуся. Я борюся за Україну ще з 1980-х. Маю грамоту "За розвал Советского Союза", її дав В'ячеслав Чорновіл. 2004-го теж у Києві був.
Хлопці мають бачити біля себе батька. Якщо ти привів людей, то маєш бути не за спинами, а попереду. Якби наклали гіпс, я б уже пішов на Майдан.
Не думайте, що банді не страшно. Вони ночами не сплять. Їм є що втрачати. У мене немає багатства. Мені важно, щоб діти не їздили десь гроші заробити, а жили у своїй країні.
Люди пішли на Грушевського, бо надоїло там танцювати два місяці. Ми зробили все правильно. Всі кажуть "що там Ляшко-Ляшко". А тої ночі на Майдані були Кличко, Ляшко і Яворівський. Кличко поїхав до Януковича, коли почали горіти машини, Яворівський десь зник. А Ляшко був із нами до послєднього. Я йому дав міліцейський щит, який від пуль захищає. Кажу, бери, бо ти нам ще нада.
2 
1
Коментарі