Головний офіс Комуністичної партії — у триповерховому будинку в Києві, на Подолі, неподалік Контрактової площі. Через залізні ворота потрапляєш у внутрішній дворик. На стіні — бронзовий барельєф молодого Леніна. Такий самий Ілліч у невеликому кабінеті лідера КПУ Петра Симоненка. Крім вождя пролетаріату, на стіні — годинник із гербом СРСР. Підлога вкрита світлим м"яким килимом з високим ворсом. Такого ж тону шкіряний диван. На столі — комп"ютер і розкидані папери.
Секретарем у Петра Симоненка працює середніх літ чоловік. При вході до кабінету він вручає свіжий номер партійної газети. На першій шпальті — стаття: "Роги і копита" у Секретаріаті президента".
Говорили півтори години. Потім прес-секретар Симоненка зізнався "ГПУ", що це було найдовше інтерв"ю лідера комуністів.
Одразу після створення антикризової коаліції Симоненко їздив до Москви. Зустрічався з першим віце-прем"єром Росії Дмитром Медведєвим. З цього й почали розмову. Головний комуніст України говорить російською. Запевняє, що особисто домовлявся про цю поїздку з Володимиром Путіним ще торік — до виборів.
— З Медведєвим ми говорили про поставки й ціну на газ, — пояснює. — Після затвердження Кабінету Міністрів буде офіційний візит уряду України до Росії. Для нас найголовніше —стабілізувати ціну на газ до кінця цього року.
Чому з представників коаліції їздили саме ви, а не, наприклад, "регіонал" Андрій Клюєв, якого пророкують на віце-прем"єра з паливно-енергетичного комплексу?
— Дуже важливо не персонально якомусь газовикові чи енергетикові приїжджати до Москви й обговорювати питання про особисту вигоду. Ми є реальною політичною силою, яка користується довірою. Я багато чого пропонував щодо створення газотранспортного консорціуму. А також про замкнену енергосистему, про митний союз.
До Москви Симоненко літав спеціальним рейсом. Така поїздка коштує близько ста тисяч гривень.
Хто оплатив поїздку?
— Я довго думав над цим: у президента попросити — який сенс? У прем"єра — теж саме, — роздумує вголос Симоненко й одразу додає: — Хоч у них особистих літаків хоч відбавляй. Графік роботи був напружений — постійно треба бути у Верховній Раді. Тому я змушений був скористатися такою послугою. Деякі представники бізнесу в Україні знали, що лечу вирішувати міждержавні проблеми. Вони не входять в жодну з коаліцій і навіть не депутати. Це люди доброї волі.
Однак назвати імена благодійників Симоненко відмовляється.
Раптом лунає гімн СРСР — задзвонив мобільник. Симоненків телефон — "Нокіа 6230і" коштує близько півтори тисячі гривень. На дзвінок не відповідає.
Ідея про коаліцію між СПУ, КПУ та Партією регіонів уперше прозвучала два місяці тому в Москві...
— Про такий склад коаліції вперше заявили ми. І я цю ідею довів до логічного завершення — коаліцію створено, — заявляє з гордістю.
Готові взяти паливно-енергетичний комплекс
Симоненко каже, що створення антикризової коаліції комуністи не святкували — погана прикмета.
— Наші попередники вже святкували і взасос цілувалися перед телекамерами. А що це їм дало? — сміється.
Як же могли комуністи ввійти в коаліцію з капіталістами?
— Крупний бізнес є у всіх. У БЮТу, "регіоналів", "Нашої України" і соціалістів. Але ми, комуністи, продемонстрували, що таке компроміс.
Запевняє, що коаліція з фракцією, де зібралися найбагатші люди України, не завадить комуністам відстоювати антибуржуазні принципи. Коли "ГПУ" попросила підтвердити чи спростувати розмови про гроші, які Партія регіонів заплатила комуністам, Симоненко вибухнув:
— Я вам не рекомендую більше такі дурниці мені говорити! — нахмурився. — Цей "трьоп" спеціально розповсюджують, щоб звинуватити нас. Комуністи такими дурницями ніколи не займалися і займатися не будуть.
Які міністерства хотіли б очолити представники Компартії?
— Ми готові серйозно розглянути аграрний комплекс. Міністерство промислової політики нас також цікавить. Готові взяти паливно-енергетичний комплекс у цілому. Бо мова йде не про комерційні інтереси, а про вирішення проблеми енергетичної безпеки. Крім нас ніхто її так не бачить.
Ви досі виступаєте за націоналізацію металургійного комплексу?
— Так. Жоден металургійний завод чи електростанція ніяким індусом і жодним українським олігархом не збудований.
А як щодо Рината Ахметова? Він, до речі, має намір приватизувати "Укртелеком"?
— А це вже їхні проблеми. Такого питання в угоду про антикризову коаліцію ми не вносили. Ми, безумовно, будемо використовувати своє право вето на законопроект про приватизацію "Укртелекому". Мій законопроект про націоналізацію вже внесено на розгляд Верховної Ради. А "Укртелеком" — це одна з найбільших монополій. І це питання перш за все національної безпеки. Ми, не соромлячись, скажемо свою позицію і Ринату Ахметову.
З трибуни Верховної Ради ви неодноразово заявляли, що в БЮТі багато корупціонерів. Можете їх назвати поіменно?
— Це так і є. Наприклад, Богдан Губський — найвідданіший товариш Леоніда Кучми — займається цукровим бізнесом. Або ж Олександр Абдуллін — найкращий товариш Ігоря Бакая. Вони разом придумували й реалізовували газові махінації в інтересах Кучми. Візьмемо того ж Василя Хмельницького. Одним із його бізнес-партнерів є Людмила Кучма.
Молодший син працює хірургом
Лідер КПУ обіцяє, що внесе законопроект про скасування депутатської недоторканності.
— І я вам гарантую, вони (БЮТ. — "ГПУ") голосувати за це не будуть, — стукає по столу пальцем Симоненко.
Живе лідер комуністів з дружиною на бульварі Лесі Українки у двокімнатній квартирі. Отримав її 1995 року, коли вперше став народним депутатом. Також у нього є дерев"яний будиночок у Конча-Заспі. Власного авто не має. Але полюбляє їздити у вихідні на партійній машині "Тойота Авенсіс". Симоненко живе на зарплату народного депутата — це близько 20 тис. грн на місяць. Каже, що економить на бензині.
— Це досить зручна і, що головне, економна машина. Щоб двадцять літрів заправити, потрібно викласти сто гривень. А по місту проїхав — і їх нема, — бідкається головний комуніст.
Два його сини заробляють собі на життя самостійно. Старший живе в Києві. Одружений на доньці депутата минулого скликання Катерини Ващук. Разом з товаришем відкрив фірму. Але Петро Миколайович запевняє, що не знає, чим вони займаються:
— Він часто допомагає вирішувати мені юридичні чи економічні проблеми, бо має відповідну освіту. Але в бізнесі я йому нічим не допомагаю.
Молодший син працює хірургом у Донецькій обласній клінічній лікарні. Діти до комуністичної ідеї ставляться добре, але в партію вступати не хочуть. Цього не схвалює і сам Симоненко:
— Я не підтримую сімейність у народних депутатів. Привести в політику свого сина — це право Януковича. Але я зі своїми дітьми до такого не дійду.
Народився 1 серпня 1952 року в Донецьку
1974 — закінчив Донецький політехнічний інститут
1975 — інструктор, завідувач відділу інституту "Дондіпровуглемаш", м. Донецьк
1980 — секретар Донецького обкому ЛКСМУ
1982 — секретар ЦК ЛКСМУ
1989 — секретар Донецького обласного комітету Компартії
1991 — закінчив київський інститут політології і соціального управління
1991 — заступник гендиректора корпорації "Укрвуглемаш"
1993 — обраний першим секретарем ЦК КПУ
З 1994 — депутат Верховної Ради
2 
1
Коментарі