Із керівником кримської організації партії "Свобода" народним депутатом 39-річним Едуардом Леоновим зустрічаємося у піцерії на столичному майдані Незалежності. Він одягнутий у світло-блакитний светр та джинси. Кучеряве волосся скуйовджене.
— Мав один костюм, і той розірвали в бійці біля Головпоштамту, — каже. — Отак у светрі й до Ради ходжу.
Як часто буваєте у Криму?
— Вириваюся кілька разів на місяць.
У кримчан настрій дуже простий — щоб дали заробити й вижити. Усі мітинги проросійських сил, козацтва роблять "заробітчани", завжди одні й ті самі. Сьогодні стоять "за Кирилла и святую церковь", післязавтра — "за коммунистов". Теща послала мене заплатити за електрику. Прийшов у "Крименерго", чую розмову пенсіонерів — основної електоральної групи "регіоналів": "Чтоб он, падла, сдох! Как мы за него голосовали?". Це — про Януковича. І це ще культурно переказую. Кримчани владу зневажають і думають лише про курортний сезон. Мають 60 днів, коли можуть заробити на весь рік. Практично всі жителі Євпаторії працюють у санаторіях, решта — таксисти, продавці всілякого ширпотребу. "Дай Боже, щоб була хороша погода, щоб москаль приїхав і залишив побільше грошей", — кажуть.
Кримчани вважають себе українцями?
— Кримчани вважають себе кримчанами. А ким себе вважають галичани, кияни? Містечковий патріотизм є кругом.
Але Крим — проросійський. Принаймні російськомовний.
— У Криму я часто їздив електричками. Зазвичай на лавах один проти одного вміщуються шестеро. І от із них, як правило, четверо говорять із половиною українських слів. Спитаєш їх, якою мовою розмовляєте, — кажуть: "По-русски". Людей настільки привчили, що вони "русскоязычное население", що навіть не помічають, що насправді говорять південним діалектом української.
Але загальний інформаційний фон у Криму — російський. Бо за українські канали треба заплатити, а російські пускають просто із супутника — по-піратськи.
Кримчани підтримують радикальні проросійські організації?
— Українофобські настрої є у клінічної частини аудиторії. Думаю, це — виборці партії "Русский блок". Їх приблизно 10 тисяч на два мільйони жителів півострова.
Російське консульство дуже активно допомагає проросійським організаціям. 2003 року я купив чотирикімнатну квартиру в центрі Сімферополя. Зробили там офіс спочатку громадської організації, тоді — "Свободи". А навпроти на смітнику звели консульство Росії. В принципі, мало що змінилося, — сміється. — Так от, наш улюблений спорт — виглядати у вікно і дивитися, хто з лідерів проросійських організацій біжить туди й повертається назад із величезними сумками. Вони ходять у консульство, як на роботу.
Жителі Криму хочуть відділитися від України?
— Ні. З одного боку, основним прибутком для кримчан ще довго залишатиметься росіянин, у першу чергу москвич. Ми ніжно називаємо їх "курожопниками", бо схожі на бройлерів. І що вони багатші, то нам краще.
З іншого боку, найліпші кримські заклади зроблені в українському стилі. Найдорожчий ресторан "Будьмо", де тарілка борщу коштує мало не 500 гривень, постійно заповнений росіянами. Кримчанин розуміє, що футболку "Дякую Боже, що я не москаль" купить саме "москаль" — у хорошому розумінні цього слова. Усі жителі півострова знають, що росіяни їдуть до Криму, бо це — не Росія, а Україна.
Як у такому середовищі себе почувають "свободівці"?
— "Свободівців" у Криму близько тисячі. Усі — україномовні. Але останнім часом почали приєднуватися російськомовні політично активні люди. Якщо на передостанніх виборах за нас проголосували дві тисячі кримчан, то на парламентських 2012-го — уже сім з половиною тисяч.
Дзвонить телефон. Едуард Леонов емоційно говорить зо 5 хв.
— Завтра їдемо штормити Фірташа у Волинську область, — відкладає трубку. — Володимиро-Волинський район — найгірший за соціальними показниками в Україні. Завод, підконтрольний групі Фірташа, орендує там копальні. Одні живляться на природних багатствах, а місцеві бідують. Їдемо розібратися. Керівництво підприємства каже, що не пустить нас. Може бути скандал, — розводить руками.
"Свобода" заявляє, що наростить підтримку в Криму. Як?
— Зараз задача — відшукати сім з половиною тисяч, які за нас проголосували, і зробити їх своїми активістами. Ходимо від дверей до дверей, говоримо. Треба на наступних виборах збільшити показник у 5-10 разів, щоб мати свої фракції в усіх міських і більшості районних рад Криму.
Чим можна загітувати кримчанина?
— Перш за все, ідеологією. Пояснюємо, що вони — українці. А потім — економікою. Наприклад, пропонуємо надати Севастополю статус "порто-франко" — вільного порту. Завдяки ньому й транспортній мережі місто стрімко економічно зростатиме.
Але головне завдання — перетворення Криму з автономної республіки на звичайну область.
Що від цього зміниться?
— В обласній раді зарплатню отримують троє: голова ради, перший заступник і керівник бюджетної комісії. А у Верховній Раді Криму — практично всі. Створюють величезну кількість комітетів. Кожен голова комітету — це кабінет, зарплата, машина, секретарка. Різниця у фінансуванні обласної адміністрації та влади автономії доходить до 30 разів.
Статус автономії для самих кримчан важливий?
— Якби тихенько його скасувати, ніхто й не помітив би. Але якщо всі газети й телебачення почнуть кричати: "Україна робить кримчан рабами", то люди відреагують. Але просто скажуть: "Да, це погано", не більше. Ніхто не вийде на вулицю з плакатами.
Скільки Крим віддає у центр, Києву?
— Так само, як інші області. Жодної відмінності.
Вся вода в Криму — дніпровська. Без неї немає зерна, фруктів, води в унітазі для курортників — нічого немає! Енергетика — все з України, з того ж Дніпрогесу. Люди це розуміють. Насправді у Криму немає нічого російського, окрім села "Приятное свидание", яке Катерина ІІ назвала на честь вдалого сексу з Потьомкіним. Оце і є головна родзинка "російського Криму".
Міжнаціональні конфлікти часто трапляються?
— На побутовому рівні молодь б'ється постійно. Зустрічаються ввечері "район на район" і починають: хто споконвічний кримчанин, хто — ні. Конфліктують через місце на ринку чи хтось не там хату для курортників побудував.
У російської громади в Криму немає активних молодіжних рухів. Вони надто звикли до фінансування від російського консульства й у них усе це перетворилося на "ряжених". Є "кегебісти", які в 40 років виходили на пенсію і з сім'ями переїжджали до Криму. Їм дачі давали, квартири. У нас цілі квартали "гебешників". Це і є те ідеологічне проросійське ядро. Але вони не так проросійські, як прорадянські, бо бачать в Україні свою особисту поразку. Дітей та онуків виховують так само.
Хвилину вібрує телефон. Леонов не реагує, віддає помічниці.
Яким питанням можна об'єднати Крим, Західну Україну, Східну?
— Якщо Конституція виконуватиметься, всі будуть щасливі. А зараз кожен по-своєму нещасний.
11 640 гривень заробітку за минулий рік задекларував Едуард Леонов. Родина володіє двома квартирами та будинком.
Був у відпустці по догляду за дитиною
Едуард Леонов народився в Євпаторії. 1991-го вступив до Сімферопольського держуніверситету на українську філологію. Закінчив аспірантуру.
Із дружиною здавав у оренду кімнати, влаштовував екскурсії Євпаторією. 2001-го створив громадську організацію "Всесвіт". Возили до шкіл українські підручники, організували бібліотеку.
2005 року, після знайомства з лідером "Свободи" Олегом Тягнибоком, очолив кримський осередок партії. На останніх парламентських виборах потрапив до Ради за списками "Свободи" під №23.
Дружина Катерина — у декреті, доглядає за сином 2-річним Григорієм. У подружжя є старша донька Анастасія, 19 років. Вона навчається у Таврійському національному університеті на українського філолога.
— Був із дружиною під час пологів до останнього. До того, як пішов до Ради, перебував у відпустці по догляду за дитиною. Ми з дружиною були дрібними підприємцями. Вона сказала: "Я тобі народила, а ти виховуй". От я і виховував.
3 
1
Коментарі
67