— Шість років боремося з системою, яка складалася після проголошення незалежності. І вона заважає нам працювати. Що маємо: винні на свободі, хто обіцяв, той і продовжує це робити. Я закликаю президента втрутитися. Ми не купка людей, а мільйони по країні, які чекають вироків, — каже Марина Ліліченко, адвокатка родин Небесної Сотні.
8 листопада виступає під Офісом президента на вул. Банковій у столиці. Близько 13:00 збираються до сотні учасників. Вимагають не допустити розвалу "справ Майдану". До сходів винесли подрібнювач паперу. Він стоїть на коробці з написом "ДБР".
"Справами Майдану" називають провадження щодо злочинів під час Революції гідності. З 2014-го ними займалося Управління спецрозслідувань Генеральної прокуратури на чолі із Сергієм Горбатюком. За цей час повідомили підозри 448 людям, передали до суду 298 обвинувальних актів, винесли 57 вироків.
Із 20 листопада генпрокуратура втрачає функцію розслідування. Незакінчені справи розділять між Державним бюро розслідувань і Національним антикорупційним бюро. "Справи Майдану" передадуть ДБР. Але там не вистачає слідчих, потрібен час на вивчення п'яти тисяч томів справ. Це може призупинити розслідування на невизначений час.
Люди гуртуються на сходах Офісу. На плакатах написи: "Що після 20.11.19?", "Справи Майдану — екзамен на гідність", "Не злий Майдан". На крайньому: "Чи то влада дурна, чи нас тримає за дурнів".
Навпроти прапорів Європейського Союзу й України жінка у світлому пальті тримає дві фотокартки з одним чоловіком. Знизу він обіймає великого білого собаку. Зверху — на ньому кров.
— Це йому першу медичну допомогу надають між сценою і стелою, — говорить Тамара Швець, дружина героя Небесної Сотні Віктора Швеця. — Його винесли з Інститутської, отримав два кульових поранення. Одне під ключицею, друге в груди. Я тут не лише заради своєї справи. Це спільний біль.
Біля дерев'яних дверей Офісу бере мікрофон координаторка "Євромайдан SOS" Олександра Матвійчук. Вона єдина на акції у відкритих туфлях. На вулиці до +10°С.
— Я згадую ці майданівські дні, — каже. — Як на гарячу лінію дзвонила мати, яка знайшла сина в лікарні. Вона плакала у слухавку. Мовляв, що це не син, а криваве місиво. Дзвонили нажахані люди, які втекли з Кріпосного провулку. Благали знайти викрадених майданівців. Я пам'ятаю 18–20 лютого, ці дні злилися в один. Нам дзвонили сотні людей, що в центрі Києва вбивають.
Сьогодні ми зібралися тут із рідними загиблих, постраждалими, їхніми адвокатами, правозахисниками. Якщо зараз нічого не зробити — розслідування розвалиться. Ми напрацювали, що необхідно зробити за два тижні. Змінити закон про Державне бюро розслідувань. Зокрема, перевести слідчих і прокурорів із ГПУ до ДБР без конкурсу, якщо вони щонайменше чотири місяці займалися "справами Майдану". Створити в бюро окреме управління для цих справ, призначити його керівником Сергія Горбатюка.
— Телефонували генеральному прокурору Русланові Рябошапці, — говорить у мікрофон Юрій Аксенін, голова організації "Родина героїв Небесної сотні". — Писали, що хочемо почути його позицію. Є проблема не тільки із розформуванням управління й перенесенням справ. А ще з тим, що адвокати звинувачених затягують, зривають засідання. Ми просимо президента Володимира Зеленського звернути на це увагу і взяти під контроль.
О 13:29 мікрофон повертають до координаторки "Євромайдан SOS" Олександри Матвійчук.
— Вибачте всі, кому буде боляче, — каже вона.
Вмикають пісню "Пливе кача", під яку прощалися з убитими в часи Революції гідності. Хлопець опускає в подрібнювач документів кольорові фотографії тих часів. З'являється секундний звук пережовування паперу, і знімки розпадаються на тонкі смужки в коробці з написом "ДБР".
— Плачу. Не можу не плакати, — говорить 33-річна Оксана Михайлевич. На акцію прийшла в обідню перерву. Тримає плакат: "Володимир Зеленський, чому саботуються "справи Майдану?" — Багато родичів Небесної сотні вже померли, не дочекалися результату. У прокуратури забрали функцію розслідування. Але після цього не зробили нічого, аби систематизувати подальший розгляд справ. Усе якось соромно. У нас кожна влада працює так: якщо не смикати, то нічого не відбувається. Суспільство має нагадувати про себе.
О 13:56 до учасників акції виходить представник Офісу. Його просять представитися. Він відповідає тихо.
— Можна голосніше? — вигукують із натовпу.
— Майте повагу!
Через нього передають два звернення — спільне від п'яти громадських організацій та окреме від родин героїв Небесної сотні.
— Сподіваємося на конкретні дії щодо впровадження наших пропозицій, — каже Олександра Матвійчук. — "Справи Майдану" — це багато справ, не лише про розстріли. Сфальшовані протоколи проти учасників Автомайдану, незаконні розпорядження про використання спецзасобів, ухвалення диктаторських законів "16 січня". Для ефективного розслідування треба гарантії незалежності. Керівництво не має втручатися і давати обіцянки пресі. Тим більше забирати провадження, які вже наближаються до завершення. Потрібна співпраця з СБУ, МВС, сприяння судової гілки влади. Тільки створенням департаменту в ДБР ситуацію не вирішити, але без цих кроків усе розвалиться.
Акцію завершують близько 14:00.
— Слава Україні! — вигукує хтось із лівого боку.
— Героям слава! — відповідає натовп.
Останнім із Банкової йде Сергій Горбатюк. До нього вишукувалася черга з журналістів.
— Ми продовжували слідчі повноваження прокуратури з 1996-го — 23 роки. Якщо всі так зацікавлені в розслідуванні, то чого не продовжити ще? На рік чи два, — говорить 46-річний Сергій Горбатюк. — Увесь час ці розслідування супроводжував обман: керівництво каже "справа честі", а доходить до конкретики — створюють перешкоди. Суспільству вішають локшину на вуха, запевняючи, що вони переживають за справи. А результат бачимо — розслідування фактично заблоковані.
5 
35413
Коментарі