На вулиці Рейтарській, у центрі Києва, під під"їздом стоїть чорний "Мерседес Е320" з елітними номерами ВР. На другому поверсі — непоказні дерев"яні двері. Збоку — стара металічна табличка з написом: "Народний депутат Сергій Анатолійович Терьохін". Усередині на стінах висять фотографії з часів, коли він був міністром економіки. На одній — позаду Терьохіна стоїть президент Віктор Ющенко. На іншій — Терьохін з Юлією Тимошенко ніжно притулилися щоками. Зараз екс-міністр в команді останньої.
43-річний Сергій Терьохін у коричневому светрі з рубцями, стильно зашитими назовні, у вельветових штанах та замшевих півчобітках. Сідає в дуже низьке чорне м"яке шкіряне крісло. Його коліна опиняються на рівні очей. Терьохін зсувається на край і кладе лікті на коліна.
БЮТ допоміг антикризовій коаліції подолати президентське вето на закон про банки і банківську діяльність. Чому ви відмовилися голосувати?
— Я вважав і вважаю, що позиція БЮТ є помилкою. Річ у тім, що існування наглядових рад над банками, крім Національного банку, є абсурдом і суперечить Конституції. У статті 116 ідеться, що управління державною власністю здійснюється Кабінетом Міністрів, — крапка.
Що виграли від цього голосування "антикризовики" і БЮТ?
— Я так розумію, що це була частина загального пакету домовленостей навколо двох законів, які цікавили БЮТ — про опозицію і про введення імперативного мандату для депутатів місцевих рад. Чому вчепилася в цей закон Партія регіонів? Теж зрозуміло. Пам"ятаєте одне з правил Мерфі: про що б не йшлося, завжди йдеться про гроші.
Наскільки виправданим виявився обмін цих законів на голосування щодо закону про Кабмін?
— Відверто хочете? — запитує Терьохін і задумується. Тоді каже: — Ну давайте відверто. Я вам питання поставлю. А вам подобається стиль громадської поведінки пана президента? Визначення ним своєї ролі у суспільстві як арбітра нації, як людини, яка не хоче псувати собі настрій всілякими там пошуками компромісів. Мені — ні. Я абсолютно згодний з тим, що в 11 позиціях закон про Кабмін суперечить Конституції. Так-от, його прийняття змушує президента піти, включити холодну воду в душі й охолонути. А потім почати активніше займатися політичними справами, іти до Конституційного суду, знаходити компроміс з опозицією.
Президент останні півтора року займається лише Партією регіонів. Він підписує універсали, тисне руки, домовляється за зачиненими дверима з Януковичем. Після того в Януковича все виходить, а президент колупається в носі й каже: "Ну йолкі-палкі, мене знову накалолі". Я перепрошую за фразеологізм. Тому хай попрацює президентом.
У політику я пішов з нудьги
БЮТ образився?
— Нічого собі образився! — ледь не підстрибує на місці Терьохін. — Він що, маленьке дитя? У нас штиків 120 штук! Образився... Якщо є політична сила, яка становить майже третину парламенту, то не помічати цю силу — це самогубство! І ми показали, що це самогубство. І тому треба піти в душ. У нас же все чітко: ми з партією бандюганів ніколи не будемо. Але це не значить, що в нас не буде деколи співпадати голосування.
Невже через непорозуміння з президентом вартувало віддати Партії регіонів стільки повноважень?
— А чому ви думаєте, що йдеться про Партію регіонів? Ми граємо в шахи, а не в підкидного. Тому прораховуються ходи не до дитячого мату.
За вашою логікою, повинен бути розпуск парламенту?
— Із задоволенням. Я не знаю, як швидко це буде. Але знаєте... Давайте трохи цинічно. Торік ми вмовляли президента розпустити парламент і призначити нові вибори. А президент знову... Мотивація його кроків — це переляк. Це не вибудовування якоїсь стратегії. Так-от, недостатньо ми налякали президента минулого року. А тепер він вже переляканий. І я думаю, що першим кроком буде ревізія конституційної реформи Конституційним судом. Це призведе до суцільної політичної дестабілізації, і парламент доведеться розпускати. Є кілька способів це зробити. Один з очевидних: те, що уряд Януковича не в строк був призначений. Минуло на десять днів більше, ніж передбачено новою Конституцією.
БЮТ спонукає президента до радикальних дій?
— А скільки можна цілувати його в дупу? — запитує Терьохін і починає загинати пальці. — Я дуже перепрошую, цілували після відставки Тимошенко, під час передвиборної кампанії, після оголошення результатів виборів. Хотіли відродити помаранчеву коаліцію. Цілували, щоб погодився з призначенням Мороза на спікера. У грудні цілували, щоб президент зробив щось із цим бюджетом. Ну скільки ж можна цілувати?
Але тепер повноваження президента значно менші.
— Я впевнений, що Конституційний суд поправить оті 11 позицій. Нам потрібен пост президента? Я вважаю, що зараз потрібен, бо це одна з противаг у владі. Тоді треба чітко сказати, чим займається цей президент. Зовнішня політика — добре. Він головнокомандувач — чудово. Але для того, щоб він займався зовнішньою політикою і був головнокомандувачем, йому треба віддати в руки кадрову політику в цих сферах. Але, на жаль, нова Конституція виписана нечітко. І всі ці домисли президента, що тільки за його згодою Верховна Рада може звільняти міністра закордонних справ, міністра оборони — це домисли. У Конституції не так.
Як ви прийшли у велику політику?
— З нудьги. Їй-богу! Після відставки з посади заступника міністра і відставки Пинзеника з віце-прем"єрського поста й міністра економіки, я винайняв маленьку кімнатку в готелі "Салют". Там стояли два столики і два комп"ютери. Ми загрузили туди ігри й півроку з Пинзеником сиділи, палили цигарки і гралися в покемонів. Пинзеник був тоді депутатом, але ходив у Верховну Раду дуже рідко. 1993 року вона практично не працювала. А я взагалі нічим не займався. У кінці 1993-го почалася передвиборна кампанія. Пинзеник балотувався у Львові. А я їздив по його округу і виконував роль москаля. Пинзеник показував, що він і з москалем може дружити. Прізвище в мене таке. Хоча за національністю я українець. Пинзеника обрали. І тут один знайомий каже: Сергію, я програв вибори, давай тебе поставимо на довиборах. Я пішов і виграв. Причому з тріском: набрав під 70 відсотків голосів на Полтавщині — у Кременчуцькому районі по селах і в Комсомольську. От відтоді й засмоктало.
Чи правда, що ваша дружина — кореянка?
— Так. В університеті познайомилися. Вона — український філолог. Дуже швидко одружилися й от живемо вже 20 років. Три роки тому в день мого 40-річчя вона подарувала мені доньку. От яку я жінку знайшов! — захоплено вигукує Терьохін. — Щороку 29 вересня, коли в мене день народження, у доньки теж. З різницею в 40 років.
1963, 29 вересня — народився у Києві
1986 — закінчив факультет міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка
1988 — помічник голови правління, голова служби банківського маркетингу Українського республіканського банку Зовнішекономбанку СРСР
1991 — начальник валютно-фінансового відділу Міністерства зовнішніх економічних зв"язків
1992 — заступник міністра економіки
1994 — обраний народним депутатом
1995 — стажування у Гарвардському університеті, США
1998 — кандидат у народні депутати України від партії "Реформи і порядок". ПРП вибори програє
1998 — обраний народним депутатом в одномандатному окрузі
2002 — народний депутат від Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна"
2005 — міністр економіки України.
2006 — обраний народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко
Одружений. Має сина й доньку
1 
1
Коментарі