У п'ятницю виповнився рік, як Арсеній Яценюк очолює уряд. За цей час ставав прем'єром двічі. Вперше — після Революції гідності. Назвав себе та міністрів "урядом камікадзе". Торік у липні хотів піти у відставку. Бо депутати відмовилися голосувати за урядові закони. Парламент не погодився і залишив Яценюка на посаді. Після оголошення дострокових виборів Верховної Ради почав виконувати обов'язки прем'єра. За призначення Яценюка вдруге голосував новий склад Верховної Ради, де до коаліції входить його партія "Народний фронт". Вона перемогла на виборах.
— Перший уряд Яценюка сформували за партійними квотами, — говорить 49-річний Андрій Золотарьов, керівник центру "Третій сектор". — Там кожен вирішував свої проблеми. Всі пам'ятають зразково-непрофесійну діяльність міністрів від "Свободи". Так само міністр молоді, керівник Міністерства охорони здоров'я. Була така командна проблема.
Другий Кабмін Яценюка поділений на двох — прем'єра та президента. Від початку вони вирішили: гроші — Арсенієві Петровичу, владу — Петрові Олексійовичу. Здавалося, уряд мав би бути більш збалансований, аніж партійний, але ми не бачимо результатів.
Відсутність реформ є персональною відповідальністю прем'єра, уряду в цілому і парламентської коаліції. Як між ними мали б розподілити функції?
— Президент повинен бути ідеологом та гарантом реформ. Яценюк — менеджер, який їх втілюватиме. Проблема в тому, що прем'єр вкладає свій сенс у поняття "реформи". Для нього це — підвищення цін, тарифів та намагання отримати гроші від західних кредиторів. Очікували, що коаліція матиме більше впливу на уряд. Але вона не "зв'язала" Яценюка по руках і ногах. З іншого боку, не можна сказати, що заважала проводити реформи. Просто депутатам не подавали законопроекти — Яценюк їм нічого не пропонував.
Хто більше гальмує реформи — уряд чи парламентська більшість?
— Уряд. У парламенті є депутати, які розуміють, що так далі жити не можна.
Як їм налагодити співпрацю?
— Треба відділити бізнес від влади. Зараз заморозили соціальні виплати, рятуємо банки, а гроші йдуть на валютні спекуляції. Парламент досі приймає лобістські законопроекти. Те саме робить уряд.
Коаліціянти готові співпрацювати з прем'єром, а він — із членами коаліції, залишаючись політичними конкурентами?
— За деякий час Яценюка "топитимуть". Намагатимуться покласти на нього всю відповідальність. Говоритимуть: якщо взявся — роби, якщо заважали — треба було казати. Але якщо у нас проблеми в економіці, має відповідати не лише прем'єр, а й коаліція. Вона його призначала та працювала з ним.
Є потенційні плюси?
— Немає.
Як проявив себе Яценюк у нинішніх надскладних умовах?
— До літа він стабілізував та втримав ситуацію. Але потім не показав жодного позитиву. Зараз лише повторюється мантра: немає реформ — винна війна, падає рівень життя — це теж її провина. Економічна криза в Україні має ім'я та прізвище — Арсеній Яценюк. Плюс Валерія Гонтарева. Якби їх звільнили, це був би позитивний сигнал бізнесу.
Між президентом і прем'єром триває непублічна боротьба за те, хто політик номер один у країні. До чого це може призвести?
— Порошенко та Яценюк добре засвоїли урок стосунків Ющенка і Тимошенко. Розуміють, що від загострення конфлікту може виграти хтось третій. Тому притримують своїх прибічників у публічних висловлюваннях, щоб не було екстремальних форм протистояння. На поверхню свою боротьбу не виноситимуть. Але якщо в країні почнуться протести, звинувачуватимуть один одного.
Парламентсько-президентська республіка — найбільш прийнятна для України?
— Для реформування країни кращою була би президентська. Система була б централізованою, мали б ресурсні можливості. Але боротьба за крісло президента дорого коштувала країні. Тому нам потрібна парламентська республіка. Тоді влада була б більш конкурентним середовищем.
3 
35413
Коментарі
1