Лідер "Свободи" 41-річний Олег Тягнибок іде столичною вул. Ярославів вал, бачить фотокореспондента й на камеру складає в "тризуб" пальці — символ його партії. На "свободівцю" літня сорочка, не заправлена в штани. Два верхні ґудзики розстебнуті.
Поруч із Тягнибоком прямують його заступник із міжнародних питань Тарас Осауленко та водій. Заходять до ресторану "Пєна". Сідають на літній терасі "для некурців". Тягнибок замовляє подвійний морквяно-яблучний сік з оливковою олією, селерою та корицею. Водій сидить окремо.
Тягнибок тільки-но з допиту. Свідчив про мітинг 27 квітня під Верховною Радою, коли опозиція протестувала проти базування російського флоту в Криму.
— Щодо мене поводилися делікатно. Приставили слідчого — жіночку модельної зовнішності, майора. Ввічливо випитувала, як вела себе міліція. То я сказав, що, крім кийків, вони застосовували сльозогінний газ. Кийками били не так, як раніше — зверху донизу, а знизу вгору — у живіт, пах. Копали чоботами в гомілкову кістку, де є скупчення нервово-судинних пучків, — Тягнибок показує на низ штанів. — І це дуже боляче. Вони зараз почали повертати методи репаної совдепії — хочуть показати, що їм усе можна.
Багато питали про партію: скільки людей, навіщо ці акції. З усіх областей ідуть сигнали, що постійно тривають профілактичні бесіди з СБУ та міліцією.
Чому опозиція не виступила єдиним фронтом під час ухвалення угод по Чорноморському флоту?
— Парламентська опозиція показала свою повну безпорадність. Я був депутатом вісім років і знаю, що навіть 10 нардепів можуть зірвати будь-яке засідання парламенту. Що ж це за бійці? Трьох чоловік б"ють, а 200 спостерігають. Коли були якісь дебільні процедурні питання, то вони тижнями блокували, а коли постало питання збереження територіальної цілісності й суверенітету, то в штани понакладали.
Якщо Тимошенко дала команду "бютівцям" не втручатися, тоді треба відкрити карти, що вона зустрічалася з Медведчуком і Путіним, і вони обіцяли обнародувати підписані нею ж угоди.
Влада може відчувати себе безкарною?
— Бачимо саме таку ситуацію. Немає відчуття, що люди готові залишити все — сім"ю, бізнес, роботу — і поїхати на невизначений термін до Києва, поставити намети і протестувати. Люди відчувають себе обдуреними. Тому частина зараз опустила руки.
Хто винен, що люди розчарувалися?
— Ющенко, Тимошенко. Я навіть не хочу згадувати за старе, а говорю за нове: у вас же більшість у 15 обласних радах. Дайте вказівку і проведіть виїзні сесії під стінами парламенту. "Свобода" в Запоріжжі чинила спротив установленню пам"ятника Сталіну, а де була фракція БЮТу?
Парламентські вибори 2012 року можуть скасувати?
— Може бути. Тимошенко з Януковичем свого часу домовлялися ж про коаліцію, про зміну Конституції і, в зв"язку з кризою, замороження будь-яких виборів до 2015 року. Формати домовленостей за сучасної псевдоеліти можуть бути будь-які.
Давайте повідкриваємо їхні інтерв"ю за флот. З якими гаслами йшла Тимошенко на вибори 2006 року? У Галичині — з одними, а в Криму — з іншими. В Інтернеті легко знайти плакати Тимошенко на фоні українського і російського прапорів із написом: "Флотам быть, флотам дружить". Путін сказав, що вона була згодна й на 50 років перебування флоту. У цій ситуації я більше вірю Путіну.
Янукович домовився з Путіним про хороші можливості для бізнесу Ахметова, а не народу
Тягнибокові кілька разів телефонують. Він кидає мобілку своєму водієві за сусідній стіл. Той ловить, відходить і відповідає на дзвінки.
Чому опозиція така слабка?
— Два роки тому Тимошенко і Ющенко стояли на майданах і говорили, що ми разом, повірте нам, ми йдемо двома колонами й переможемо Януковича. Люди їм повірили і дали 228 голосів. А вони замість того, щоб спільно працювати, почали бігати наввипередки за Партією регіонів — або "ширка", або ПРіБЮТ. А "Регіони" сиділи і розводили то тих, то тих. Закінчилося трагедією для України.
Що рухає Януковичем, коли він підписує угоди по флоту, потурає встановленню пам"ятників радянським вождям?
— Подивіться на його оточення — це ж усі колишні комуняки, сепаратисти. Їм потрібно було виконати зобов"язання не так перед виборцями, як перед Путіним і Медведєвим. Було два варіанти: поступового впровадження своєї політики або так, як тепер — за два місяці все нахрапом. Під шумок 27 квітня вони й бюджет проголосували, і Янукович заявив, що Голодомор не є геноцидом. Народ навіть не встигав реагувати на всі ті події.
Чого ще можна чекати від Януковича?
— Вони рухаються до диктатури російсько-білоруського гібриду. Цензура буде повернена однозначно, новини показуватимуть через призму кремлівських окулярів. Очевидно, що буде переписуватися історія, будуть жорстко пхатися в освіту, бо це є майбутнє в ідеологічному плані. Але це все швидко викличе серйозний протест громадськості.
Громадськість проковтнула і флотські угоди, і Голодомор.
— Це все накопичується. Українці як вибухнуть, то буде погано. Прогнозую, буде третя революція національно-соціального характеру. Бо оті масові прояви українофобії в державі, коли возвеличується чуже, а постійно принижується українське, формування комплексу неповноцінності в нації — дасть реакцію. І ця революція буде не тільки проти українофобів, а й проти олігархів. Гримуче поєднання — національно-соціального. Помаранчева революція їм здасться дитячим садочком. Це може бути неконтрольований процес.
Який ваш план зміни цієї влади?
— Щоб змінити владу, є два методи — революційний і парламентської боротьби. Ми повинні бути готовими як до одного, так і до іншого. Зараз у державі ще немає класичної революційної ситуації. Люди своє невдоволення показують на кухні, на вулиці, у кафе. Ще не допекли. Але допече швидко, коли "Регіони" почнуть забирати бізнес у людей, навіть маленький. Це ж їхні методи. Янукович домовився з Путіним про хороші можливості для бізнесу Ахметова, а не народу. Люди швидко прозріють і почнуть плюватися.
Що треба зробити Януковичу, аби загладити теперішню ситуацію?
— Цілком можливо, що він буде загравати з невдоволеними. Хоча глибока рана нанесена Януковичем кожному українцю. За два місяці він зробив нам іншу країну. Зробив велику помилку, не визнавши Голодомор, бо це питання не лише Західної України, а передусім Центру.
СТІЛЬКИ гривень місячної зарплати отримує Олег Тягнибок як лідер "Свободи". До 2004 року партія називалася Соціал-національною. Тягнибок у ній із 1991 року. 1998-го обрався в парламент по мажоритарному округу. На останніх виборах президента зайняв восьме місце з-поміж 18 кандидатів.
— Наді мною — колишні й теперішні президенти, прем"єри та спікер, — говорить.
43 версії щодо джерел фінансування "Свободи"
Ходило і ходить чимало чуток навколо того, хто фінансує "Свободу". Спонсором партії називали "регіонала" Андрія Клюєва, тепер — першого віце-прем"єра. Торік у березні лідер Компартії Петро Симоненко заявив, що на вибори в Тернополі гроші "Свободі" виділив мільярдер Ігор Коломойський.
— Я подав у суд на Симоненка. Він жодного разу не ходив на судові засідання, — розповідає Тягнибок. — Закидали мульку, що гроші "Свободі" дають то Ахметов, то Коломойський, то Клюєви, то Фірташ, то ФСБ, то Ватикан. Нарахував 43 різні версії про джерела фінансування.
Олег Тягнибок має дві спеціальності — хірурга та юриста. Його батько в 1980-х був головлікарем збірної СРСР із боксу. Прадід Лонгін Цегельський — міністром закордонних справ Західноукраїнської народної республіки 1919 року.
Дружина Тягнибока — лікар-епідеміолог. Виховують двох дочок і сина.
3 
1
Коментарі
33