Із 2005-го по 2014 рік з України продали 832 танки, 232 вертольоти, 202 літаки, 714 БМП і БТРів, 4930 автомобілів, 28 555 одиниць ракетно-артилерійського озброєння, 1,824 млн одиниць стрілецької зброї і боєприпасів — на 560 млн грн. Це — дані Генеральної прокуратури.
Ще більше військового майна продали до 2005 року. Однак, за даними Генпрокуратури, документи про це знищені чи втрачені.
Через продаж сотень танків, БМП і БТР, зенітно-ракетних комплексів, літаків тощо обороноздатності державі завдано значної шкоди. Розбазарювали військове майно практично всі міністри оборони. Особливо енергійно — ставленик Медведчука й екс-нардеп від "Блоку Юлії Тимошенко", російський громадянин Павло Лебедєв. Він очолював міністерство з 2012-го по 2014 рік і спланував зменшення чисельності Збройних сил до 50 тис. особового складу. Тобто до рівня, коли завдання із захисту території країни було б фізично неможливо виконати.
Але тільки Анатолію Гриценку, який перебував на посаді міністра оборони з 4 лютого 2005-го по 18 грудня 2007 року, вдалося утриматися в політиці.
За даними Генеральної прокуратури, за час його перебування на посаді міністра оборони продано 200 танків, 14 вертольотів, вісім літаків, 145 БТРів і БМП, 348 автомобілів, 16 564 одиниці ракетно-артилерійського озброєння (тобто більше половини з проданого за 2005–2014 роки), 461 тис. одиниць стрілецького озброєння та 140 млн одиниць різних боєприпасів. За все це держава одержала лише 1,3 млрд грн.
Із 22 вересня 2006-го по 20 серпня 2007 року існувала заборона на реалізацію "надлишкового" військового майна, скасування якої підтримував Гриценко.
За даними народного депутата України, секретаря комітету Верховної Ради з питань національної безпеки й оборони Івана Вінника, за часи керівництва Міністерством оборони Анатолієм Гриценком було продано за кордон новітні зенітно-ракетні комплекси С-300 за ціною $2,5 млн. У лютому 2007 року державне підприємство "Укроборонсервіс" і Міністерство оборони уклали договір комісії про відчуження й реалізацію військового майна (ЗРК С-300-ПС) на внутрішньому ринку. Надалі ДП "Укроборонсервіс" за договорами про надання послуг, які, ймовірно, були фіктивними, передало придбані складові ЗРК С-300 ПС на ремонтні підприємства для технічного обслуговування й профілактики. А в березні 2007-го посадовці ДП "Укроборонсервіс" і міністерства оборони Республіки Казахстан уклали контракт на поставку ЗРК С-300 ПС загалом на $23,6 млн. Це значно перевищує суму, яку одержало Міноборони України від першого продажу цього військового майна на внутрішньому ринку, стверджує Вінник.
Система з кількох ЗРС дає змогу створити угруповання ППО, здатне забезпечити оборону об'єктів на території площею десятки тисяч квадратних кілометрів. Таким чином, за даними Вінника, Анатолій Гриценко продав цю систему в десятки разів дешевше від її ринкової ціни. Крім того, нібито два літаки і два вертольоти тоді були передані на безоплатній основі.
На момент початку агресії Росії в Україні не було достатньо справної зброї й техніки. Насамперед це стосується літаків і вертольотів, також — танків, БТР, БМП. Крім того, велика кількість зброї та боєприпасів, зокрема стрілецької зброї та переносних зенітно-ракетних комплексів, були знищені за часів перебування на посаді міністра Гриценка в рамках програм роззброєння, фінансованих НАТО, які він підтримував.
У відповідь на ці звинувачення Анатолій Степанович не заперечує, що санкціонував продажі "надлишкового майна". Але стверджує, що "Україні бракує не кількості техніки, а якості управління". Хоча навряд чи це може стосуватися дефіцитних для країни комплексів ППО, літаків, вертольотів, танків і ракетних та артилерійських озброєнь на тлі того, що Україна на початку війни мусила використовувати старі, нашвидкуруч відновлені зразки зброї.
Водночас, справді, тривалий час однією зі статей наповнення бюджету Міноборони був так званий спецфонд. Він наповнювався за рахунок коштів, які військове відомство заробляло, здійснюючи власну господарську діяльність, зокрема, й за рахунок розпродажу "зайвого" військового майна, наприклад, бойової техніки. Такий механізм фінансування заохочував обвальний розпродаж майна.
За словами Гриценка, механізм ухвалення рішення щодо продажу техніки в часи його перебування на посаді був такий: "Генеральний штаб — головний орган військового управління — відповідно до загроз, які постають, визначає, скільки техніки йому потрібно в бойовому складі, скільки в резерві та яка техніка надлишкова. Цей перелік, який склав Генштаб, вносять на Кабмін, погоджують із профільними міністерствами й затверджують на засіданні уряду. А далі продаж здійснюється через спеціальні державні підприємства".
Такий порядок продажу озброєнь передбачає значний вплив Міністерства оборони на етапі рішення Генерального штабу, узгодження переліку із самим Міноборони, його вплив на керівництво державних підприємств, що безпосередньо здійснювали продаж озброєнь.
Не вдалося знайти публічних виступів Анатолія Гриценка під час його перебування на посаді міністра проти наявного на той час порядку продажу озброєнь. А той дозволяв корупційні ризики для держави через втрати на різниці між балансовою й реальною власністю продажу військового майна.
Також за час перебування Гриценка на посаді міністра, за даними волонтера Юрія Бірюкова, було відчужено від держави на безоплатній основі 167 військових містечок, 4931 будівлю й споруду, 15 тис. га землі.
На сьогодні Генеральна прокуратура повернула в державну власність низку майнових об'єктів, відчужених у той час. Зокрема, комплекс військового шпиталю в Дніпрі й тисячі гектарів землі.
Корупційність дій Анатолія Гриценка при продажу військового майна досі не доведена судом. Але очевиднішою є неправильна оцінка ним на посаді міністра військових ризиків для держави та їх ігнорування. Для прикладу, у липні 2008 року, за місяць до агресії Росії проти Грузії, Гриценко, який тоді очолював комітет Верховної Ради з питань національної безпеки й оборони, виступив проти проведення військового параду в Києві. Мотивував це тим, що в України "немає критичної маси нової техніки, яку потрібно показати, немає зовнішньої військової загрози, коли потрібно продемонструвати свої військові м'язи".
Інші колишні міністри оборони, на відміну від Гриценка, не демонструють політичних амбіцій. Однак це не має позбавляти їх від відповідальності за вчинене.
4 
35413
Коментарі
2