Офіс лідера блоку "Не так!" Леоніда Кравчука, 72 роки, знаходиться у старій будівлі в центрі Києва навпроти стадіону імені Валерія Лобановського. Всередині секретарка і помічники по черзі бавляться у комп"ютерну гру, в якій треба ходити коридорами і вбивати ворогів. Кабінет Леоніда Макаровича достатньо великий: в одному його кінці можна проводити наради — є стіл і крісла, у другому — переглядати фільми — там розмістився домашній кінотеатр. У глибині кабінету — великий робочий стіл. Вишукані меблі у вишневих і коричневих тонах. Перший президент України зустрів "ГПУ" стоячи біля столу. Привітавшись, він сідає.
— Як це можна думать по-українськи? — починає з критики президента Ющенка лідер "Не Так!". — Можна говорити по-українськи, але думати?
Була ідея назвати ваш блок іменем Кравчука. Чому відмовилися від неї?
— Коли ми подивились, скільки іменних блоків? Олійника, Сироти, Плюща–Костенка. То я сказав: давайте не будемо попугаями.
Перший номер списку "Не Так!" переконує, що іменні блоки — це диктатура:
— Так не може бути, нема плюралізму думок. Блок не є залізобетонним. От у нас чотири партії у блоці. Сказати, що партія "Жінки за майбутнє" і республіканська чи соціал-демократична з усіх питань мають спільну думку — ні. Але з принципових — так.
А чия була ідея назвати блок "Не Так"?
— Соціологів і політологів, — не приховує Кравчук. — Таким чином ми системно не сприймаємо "Так!". Тому не сприймаємо, що "Так!" не дало ніяких результатів. Воно скомпрометувало себе. Коли сьогодні говорять про ідеали Майдану, воно карикатурно звучить. Які ідеали?
У Соціал-демократичної партії об"єднаної лідером є Віктор Медведчук. Чому вас поставили першим номером списку?
— Дивилися по опитуваннях, по рейтингах. У нього мінусовий рейтинг.
— Однак, незважаючи на це, партія Медведчукові довіряє, — каже Леонід Макарович. А на друге місце не поставили колишнього голову адміністрації Кучми, бо треба було жінку.
Мало жінок у списку?
— У перших двох десятках — три жінки. Але там, дальше, їх значно більше.
Ви були першою особою держави. Потім підтримували політиків далеко не першого плану. Як вам дався такий психологічний перехід?
— Я, коли вирішив залишитись у політиці, сказав: "Не буду більше балотуватися в президенти, тому що першим я вдруге вже не буду". Я й зараз стою на тому, що президент не цар і не Месія. І він не несе на собі корони. Відрізняється від інших лише більшими знаннями й більшими можливостями.
За останні чотири роки хворів лише раз
Кравчук старається звести розмову до критики Ющенка і ще більше — його команди. Пояснює, чому на виборах підтримав не Ющенка, а Януковича.
— Ви подивіться на ці заяви, що роблять Катеринчук, Безсмертний, — це ж просто один жах, вони ж просто дрібні хулігани.
Чи виправдала СДПУ(о) сподівання, які ви на неї покладали на початку 90-х років?
— Ніщо поки не виправдало сподівань, — зітхає сивочолий Кравчук. — Але ця партія має майбутнє в Україні.
Він переконує, що саме соціал-демократичний вибір є найкращим для України. Каже, що у наступному парламенті буде співпрацювати з Партією регіонів. Янукович, мовляв, сам більшості не набере.
— Тому йому будуть потрібні союзники.
Каже про свою мрію: щоб усі українці зрозуміли, що 1991 року в Біловезькій пущі було зроблено правильний вибір.
— У тому, що ми недобре живемо зараз, вина не незалежності, а недолугих керівників.
Як ви тепер оцінюєте свою президентську каденцію?
— Я не зумів створити справжню бойову команду керівників. Це була основна помилка. Я був романтиком. Думав, що людям хотілося демократії. А їм хотілося дисципліни і кращого життя.
Як довго ще будете в політиці?
— Ви знаєте, людина, яка займала найвищу посаду, з політики не йде ніколи. І навіть після смерті про його справи, думки ще будуть говорити, — запевняє Леонід Кравчук. — Але я ніколи такого не допущу, щоб я був у політиці і щоб мене водили під руки. Це непристойно.
Він хвалиться, що за останні чотири роки хворів лише раз — кілька днів тому.
— Десятого в мене був день народження. Все було нормально. Але дуже багато спілкувався з тими, що поздоровляли, і підхопив інфекцію. Однак через чотири дні вже був на роботі. Так що я в хорошій формі, — робить висновок Кравчук.
Про Кучму каже, що той, на його думку, продовжує займатися політикою.
— Його інтерв"ю всі читають і кажуть: "Кучма сказав, Кучма сказав". Його думка важлива для людей. А це активна політична діяльність.
У якому ви будинку живете?
— Жив увесь час на державній дачі у Кончі-Заспі. Цей будиночок побудував своїй доньці ще Микита Сергійович Хрущов. Тобто старий будиночок — довоєнний. Там туалет в одній кімнаті з кухнею.
Жити в місті я не можу — не сплю. Тим більше, я дуже люблю собак. Вони в мене завжди були. Зараз у мене два великих собаки. Один, бернський зеннінхунд — пастух, кілограмів під 80, — з особливим задоволенням уточнює Леонід Макарович. — І німецька вівчарка. Таких собак тримати в Києві — це знущатися над ними. Їм простір потрібен — бігати.
Жити в місті я не можу — не сплю
Згодом будиночок почав валитись. І екс-президент вирішив збудувати власний новий будинок на тій же ділянці.
— Територія десь гектар і сорок сотих. Я купив частину цієї території і збудував там свій будинок. Шістсот квадратних метрів. Два поверхи і напівпідвал.
Живе Кравчук із дружиною. А діти, онуки-правнуки приїжджають час від часу.
— Будинок пристойний, як належить, — завершує розповідь Леонід Макарович. І раптом запитує: — Ви знаєте, як я його збудував?
Розповідає, що заклав квартиру в Києві. Отримав за неї 400 тисяч доларів і на них звів будинок. У квартирі ж нині офіс іноземної компанії.
— Вона в оренді, і я повинен їм ці гроші повернути. Тоді вона знов стане моєю, — каже Кравчук.
Як провели свята?
— 31 грудня поїхав на полювання. Грязь була серйозна, машини застрявали? Десь о 12-й годині ми закінчили полювати, поздоровили один одного з Новим роком прямо в полі. Випили по рюмочці горілки, закусили чим Бог послав, — каже Леонід Макарович, посміхаючись. — І я поїхав додому. В дорозі подзвонив президент Ющенко. Ми поздоровили один одного.
Політична хода Леоніда Кравчука
Народився 10 січня 1934 року
1988–1990 роки — завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, другий секретар ЦК КПУ
1990–1991 роки — голова Верховної Ради УРСР, член Політбюро ЦК КПУ
Грудень 1991 року — обраний президентом України
У 1994 році програв на виборах президента Леонідові Кучмі
З 1994 року — народний депутат України
З 1998 року — член СДПУ(о) і її політбюро
1998 року на виборах мера Києва був довіреною особою Григорія Суркіса
У 2004 році на президентських виборах агітував за Віктора Януковича
На виборах до Верховної Ради 2006 року очолює список виборчого блоку "Не Так!"
2 
1
Коментарі