Урочистості з нагоди 20-річчя Народного руху України розпочалися з покладання квітів до хреста на трасі Бориспіль—Золотоноша, де загинув В"ячеслав Чорновіл. Потім перемістилися на Байкове кладовище до могили колишнього лідера рухівців.
Спираючись на палицю, до поховання Чорновола повільно йде один із керманичів Руху Геннадій Удовенко, 78 років. Стискає букет хризантем.
— Важко було тоді вибити тут місце для нього, — пригадує Удовенко, як ховали Чорновола. — Прийшлося пробиватися аж до президента. А Кучма говорить мені: "А чого ми маємо його тут ховати? За які заслуги?" Ось це наш менталітет!
Удовенка обступають люди. Уважно слухають.
— Рух завжди був більмом в оці Кравчуку, Кучмі та Ющенку. Вони робили все для того, щоб знищити його, — говорить, глибоко вдихаючи. — Я палкий прихильник Ющенка, але стільки шкоди, як він, ніхто не зробив.
— А що він зробив поганого для Руху? — обурюється 55-річна пані Катерина з Івана-Франківська.
— Спробував розчинити Рух у "Нашій Україні", а потім в "Єдиному центрі", — відказує той.
— Рух створювався для творення української національної держави, а не для розділення на партії і регіони. А наш президент робить спробу побудувати українську національну державу, — підвищує голос жінка. — Жоден президент не зробив цього. Тільки Віктор Андрійович. І перепрошую, Рух почав роз"єднувати не Ющенко. Він роз"єднався до нього.
Люди з натовпу схвально кивають.
— Щодо відродження українства, то в цьому плані дійсно кращого президента не буде, — погоджується Удовенко. — Він єдиний, хто не їздить на поклони до Москви.
Біля воріт Байкового кладовища з"являється нинішній лідер Руху 60-річний Борис Тарасюк. Із ним кілька десятків однопартійців. Тримають квіти й прапори.
Важко сказати, що буде з партією
— Рух і В"ячеслав Чорновіл — нероздільні поняття. Тому ми прийшли до цього святого місця. Маємо обов"язок перед ним — продовжити справу, заради якої він поклав життя, — каже Тарасюк.
Присутні співають "Вечная память" та "Ой у лузі червона калина". Потім сідають в автобуси та їдуть до пам"ятника Чорноволу в центрі Києва. Там збирається понад 2 тис. людей. Приходить поет Борис Олійник, 73 роки.
— О! Колишній виключений з Компартії прийшов на свято Народного руху, — усміхається до нього Удовенко. Обіймаються.
— Рух має майбутнє, — наголошує поет. — Єдине, що його не треба було перетворювати в партію. Це мав бути народний фронт, який збирався би по тривозі номер один. Бо коли це партія, то вона потрапляє у приціл уваги деяких слуг народу.
Неподалік пам"ятника Чорноволу стоять прихильники Руху із Запоріжжя. Одній жінці здають квитки на потяг, яким приїхали. Їм повертають по 100 грн.
Голова Сумської крайової організації Руху Катерина Білолюбська говорить у мікрофон:
— Я щаслива, що мала можливість працювати з Чорноволом, з Удовенком, і я надзвичайно щаслива, що маю можливість сьогодні спілкуватися, обійматися, цілуватися з найкрасивішим головою усіх політичних партій Борисом Тарасюком.
Підходить до нього й цілує. Тарасюк червоніє.
— Пані Катерино, ви зробили Борису Івановичу таку рекламу, хоч в журнал його подавай. Правда, не називатиму, в який, — каже в мікрофон нардеп від блоку НУ-НС, рухівець 63-річний В"ячеслав Коваль.
— У "Плейбой", — вигукує хтось із натовпу. Присутні сміються.
По обіді рухівці прямують до Палацу культури Київського політехнічного інституту — традиційного місця проведення рухівських з"їздів.
До середини пропускають за запрошеннями й через рамку металошукача.
— Юля приїде, — перемовляються дві жінки. — Давай ближче до перших рядів сядемо, щоб подивитися.
— Народний рух є взірцем політичної стійкості та ідейності впродовж 20 років, — починає виступ Тарасюк і поглядає на прем"єр-міністра Юлію Тимошенко. Та сидить у першому ряду. — Немає жодних сумнівів, якби президентом у 1991 році став В"ячеслав Чорновіл, ми зараз жили б в іншій державі. Тому напередодні наступних виборів закликаємо усі національно-демократичні сили об"єднатися заради спільної праці на благо нашої держави та народу. Якщо вони не висунуть єдиного кандидата, Рух повинен взяти самостійну участь у виборах.
Тимошенко всміхається на бік. Підходить до мікрофона. Каже, що демократичні сили зможуть перемогти на виборах президента, якщо висунуть єдиного кандидата.
— Важко сказати, що буде з партією далі, — стиха каже 42-річна львів"янка Тетяна Крушельницька, яка сидить у залі. — Наша організація не цілком згідна з сьогоднішнім керівництвом. Воно більше думає про місце в політиці, аніж про Україну.
Рухівці завжди збираються в залі Політеху
Рух бере свій початок із 1989 року. Днем його заснування вважають установчі збори, що відбулися у Будинку культури Київського політехнічного інституту 8-10 вересня 1989-го. Відтоді всі з"їзди Рух влаштовує лише в залі Політеху.
Першим головою тоді ще громадсько-політичного об"єднання "Народний рух України" обрали письменника Івана Драча, головою політради — дисидента та політв"язня Михайла Гориня.
Із грудня 1992 року головою НРУ був В"ячеслав Чорновіл. Рух фактично перетворився на політичну партію. Після загибелі Чорновола в березні 1999-го партія розкололася. Частина рухівців створила Українську народну партію на чолі з Юрієм Костенком.
Нинішній лідер партії Борис Тарасюк уступив до неї в березні 1999-го, а очолив через чотири роки. Попередником Тарасюка був Геннадій Удовенко.
Чорновіл першим застосував рекламу на біґ-бордах
Напередодні святкування 20-річчя Руху з"явилися рекламні плакати. На них — колишній лідер партії В"ячеслав Чорновіл та напис "20 років. Все починалося з нього". Схожі біґ-борди з написом "20 років тримаємо слово" із фото нинішнього лідера Народного руху Бориса Тарасюка кілька місяців розвішені по Україні.
11 років тому, 1998-го, всю країну вразили рухівські біґ-борди "Потрібні зміни. Народний рух України. В"ячеслав Чорновіл". Це була перша політична реклама, що масово з"явилася у країні. Напис супроводжував малюнок Пабло Пікассо — голуб та жіноче обличчя. Комуністи, головні опоненти рухівців, стали закидати, що Пікассо був лівих політичних поглядів. А отже, його робота не може бути використана в "націоналістичній" рекламі Руху. Але біґ-борди виявилися такими вдалими, що на кілька років стали асоціюватися з рухівською ідеєю. Згодом з"явилися не менш популярні плакати Руху "Бандитам — тюрми".
Розробником плакатів "Потрібні зміни" був психолог і політтехнолог Ярослав Лисюк. 2004 року він придумав помаранчеву символіку та спланував агіткампанію кандидату в президенти Вікторові Ющенку.
3 
1
Коментарі
3