"Найменший рівень злочинності в Донецькій і Луганській областях"

 

— За добу отримую в середньому 300 письмових повідомлень і майже півтисячі дзвінків, — каже голова Національної поліції 46-річний Сергій Князєв.

Зустрічаємося 5 лютого близько 18:30 у його кабінеті в Міністерстві внутрішніх справ на вул. Академіка Богомольця у Києві. Сергій Миколайович затримався на півгодини через нараду. Попереджає, що незабаром має бути ще на одній — в Адміністрації президента.

Він у темно-синьому костюмі та білій сорочці, без краватки. На лівій руці — годинник. Біля себе тримає мобільний. Кілька разів відповідає на дзвінки.

Торік було кілька резонансних убивств. Зокрема Аміни Окуєвої, Максима Шаповала, Олександра Хараберюша, Дениса Вороненкова. Їм можна було запобігти?

— Ні. Людей чомусь насамперед медійно налаштовують, що війна — це десь далеко. Десь там на лінії розмежування. Насправді у війни немає меж. Названі вами вбивства — це реакція наших ворогів. Як їм можна було запобігти? Якщо уявити, що була б охорона іншого рівня, щільніша, можливо президентського стандарту — загинули б інші люди. Ворог вибирає жертву й діє — а там, як вийде.

Які злочини найпоширеніші?

— Традиційно крадіжки. Весь спектр: із будинків, із прибудинкової території, квартир. До речі, крадіжки — це найпоширеніший злочин скрізь, не лише в нашій країні.

У яких регіонах найменший рівень злочинності?

— У Донецькій і Луганській областях.

Звідти виїхали всі злочинці?

— Ні. На Донбасі багато поліцейських, і правопорушникам некомфортно.

Дніпро, Харків, Запоріжжя і Одеса — це чотири найбільш проблемні регіони за кількістю правопорушень.

З чим це пов'язано?

— На це впливають економічні й соціальні чинники. Зокрема те, що це — промислові регіони. Але якщо взяти Харківщину, то місто й область відрізняються. Велика концентрація міського населення збільшує кількість злочинів.

Ідемо в центр України, на захід. Що далі, то менше злочинів вчиняється. Це залежить більше не від правоохоронної системи, а від ментальності суспільства. Там люди в неділю ходять у церкву. І що далі на захід — то частіше. Якщо сімейні цінності переважають над іншими, то правопорушень менше.

У січні було кілька випадків травмування поліцейських під час затримання злочинців. В Одесі правоохоронець від травм помер. Це трагічний збіг обставин або непрофесійність?

— Кожний такий випадок розбираємо по зернині. Шукаємо помилки, розкладаємо ситуацію на молекули — аби не сталося це з іншими поліцейськими.

Не можна сказати, що це були непрофесійні дії. Від чого треба відштовхуватися? Від стартової ситуації. Коли слухаєш звукозапис повідомлення — з нього ситуація була незрозуміла. Той керівник або черговий діяв правильно. Дав фахові команди згідно з інструкцією. І працівники поїхали на виклик. Більшість правопорушень — ситуаційні. Їдуть на сімейний скандал — чоловік б'є жінку. Ми заставляємо поліцейських одягнути шолом і бронежилет. Тому що це вже є насилля. Ми не розуміємо, який емоційний стан у порушника.

Як змінився захист поліцейських?

— Із початком війни, коли відкрили арсенали, стався сплеск опору працівникам поліції. Встановлюємо цих правопорушників. Розслідуємо. Притягуємо до кримінальної відповідальності.

На жаль, суспільство не протидіє цьому. Це ж чиїсь діти робили. Їхні матері спитали своїх синів: "Чому ти бив поліцейського?" Або: "Ти бачив, як побили поліцейського? Чому просто стояв збоку й дивився?" Мабуть, не спитали. Доки це не почнуть казати вдома, на роботі, кількість травмованих поліцейських не зменшиться. За минулий рік півтори тисячі постраждали під час несення служби. Травми отримали під час масових заходів.

Реформу поліції називають найуспішнішою. Проте це стосується лише патрульних. А як з іншими підрозділами? На якому етапі реформа зараз?

— Не вважаю, що лише якась одна частина поліцейської спільноти ефективно реформується. Ви бачите людей у формі. Їх на вулицях близько 15 тисяч. А поліція — це 140 тисяч штатних посад. Тобто на вулицях працюють трохи більше 10 відсотків.

Реформа зачіпає всіх — і кримінальну поліцію, і слідство, і аналітичні підрозділи. Беремо сучасну європейську практику й адаптуємо її до українського сьогодення.

Коли можна буде сказати: реформа завершена?

— Ми цього не скажемо. Це скаже суспільство. А досконалості немає меж. Завжди є, куди рости.

Що будемо мати на завершальному етапі? Є модель, до якої йдемо?

— Європейське суспільство повинне мати європейську поліцію. Це не якийсь навмисно створений штучний механізм. 140 тисяч наших працівників є частиною українського суспільства. Вони — громадяни цієї країни. На жаль, мають і всі її пороки. Але ми боремося з ними. Іноді — вдаліше, ніж суспільство.

Поліція — це передовий і найбільший загін правоохоронної системи. Ще є адвокатура, прокуратура, суди, пенітенціарна система, виконавча служба. А суспільство оцінює за кінцевим результатом. Ну спіймали ви бандита. А він отримав покарання? А покарання адекватне до скоєного правопорушення?

Доводити обвинувачення має прокуратура, а виносити рішення — суд.

— Це не діло, коли починаємо показувати одне на одного. Осінь 2013 року довела, що може бути. Не кажу про лютий 2014-го. 1 грудня для багатьох людей прийшло протверезіння. У моєму розумінні 1 грудня 2013 року було апогеєм обурення. Люди прийшли сказати — так не можна. І система розвалилася. Тоді всі один на одного зіштовхували. А потім утекли.

Багато нових поліцейських звільнилися. У деякі відділки тричі оголошують набір. У чому головна проблема — у грошах або неготовності людей до такої роботи?

— У кожного своє. Чимало хто надивився рекламних роликів і в пориві подав документи. Пройшов конкурс. А потім настають будні. Однак, на щастя, значного відтоку кадрів у Національній поліції немає.

Є багато нарікань на обмеження швидкості транспорту в населених пунктах до 50 кілометрів. Але хто виписуватиме штрафи порушникам, якщо в країні не сертифікований жоден прилад для вимірювання швидкості?

— При українській міліції був "сержант Радаров". Знаєте цей анекдот "з бородою"? Зараз так і залишилося. Тільки "сержант Радаров" не працює. Обмеження ввели не для того, щоб карати, а щоб водії виконували правила дорожнього руху. Ми запропонували прийняти загальноєвропейські норми правил — обмеження до 50 кілометрів. Але потрібно вимірювати швидкість руху транспортного засобу. Коли дадуть цю можливість, ми ефективно працюватимемо.

В одному інтерв'ю ви казали, що ріст злочинності пов'язаний з економічною ситуацією в країні і що 2017 року це побороти не вдасться. Який буде 2018-й?

— Можна мої слова перенести із 2017-го на цей рік. Але ми знизили кількість розбійних нападів. Пограбувань на вулиці було менше, зґвалтувань, тілесних ушкоджень — також. Кількість викрадення автотранспорту знизили удвічі.

Як змінилося суспільство після Майдану?

— Воно продовжує змінюватися. Це помітно. Ми стали більше українцями. У багатьох питаннях з очей спала полуда.

Старший син працює в поліції

Сергій Князєв рік очолює Національну поліцію. Почав кар'єру 26 років тому міліціонером відділу охорони в місті Біла Церква на Київщині. Згодом працював у кримінальному відділі. Дійшов до посади начальника кримінальної міліції. Очолював управління карного розшуку Київської області. Тоді затримав одного з найвідоміших маніяків України Юрія Кузьменка на прізвисько Елвіс. Того визнали винним у вбивстві 13 людей.

Із початком АТО працював на Донеччині. Брав участь у спецопераціях під час оборони Дебальцевого. Очолював поліцію Закарпаття й Рівненщини. Має звання генерала.

Закінчив Національну академію внутрішніх справ.

Розлучений. Має трьох дітей. Про молодших сина й дочку інформацію не розголошує. Старший син 23-річний Микола працює в поліції.

×