На відновлення Донбасу кожен українець має віддати 50 тисяч доларів

 

— Припинення війни — це звільнення наших територій, а не домовленості, що створять сіру зону, як у Придністров'ї вже 30 років. Нам нав'язували саме такий варіант, — говорить 59-річний Андрій Сенченко, народний депутат попередніх скликань.

Зустрічаємося в його офісі на вул. Банкова, 2. Тут має приймальню.

— На Донбасі зруйнована інфраструктура, заміновані поля. Щоб компенсувати збитки, нанесені російською агресією, кожному дорослому українцю доведеться сплатити 50 тисяч доларів податків.

У нас багато політиків, партій обходять питання війни й миру. Про що завгодно, тільки не про це. Або не мають стратегії. Або в них є залишки бізнесу, економічні зв'язки чи ще щось із Російською Федерацією. Коли кажуть, що ми маємо побудувати тут гарне життя, тоді Крим і Донбас повернуться, — це нещиро. Бо ці території не пішли. Їх захопив агресор. А держава зобов'язана захищати громадян і повертати території.

Як?

— Не танковими колонами на Донбас. Із чітким розумінням, яке завдання в української армії та в політичної команди, що очолює країну.

Зараз наше військо не безпорадне. Але вся система захисту країни не є міцною. Змінити її треба так, щоб ворог зрозумів — кожен його крок на нашу територію супроводжуватиметься для нього неприпустимими втратами.

Треба повертатися в Будапештський формат (Будапештським меморандумом 1994 року США, Велика Британія і РФ гарантували Україні безпеку в обмін на без'ядерний статус. Пізніше до меморандуму приєдналися Франція і Китай. — ГПУ). Іншого немає. Формат Мінську ні до чого не призведе.

Але нам сказали: "Будапештський формат" — це документ, де ніхто ні до чого не зобов'язувався.

— Це каже Путін, поширюють російські ЗМІ. Кремль маніпулює перекладом Будапештського меморандуму. Він є трьома мовами: англійською, російською, українською. Вони роблять некоректний переклад з англійської. І кажуть, що меморандум не був ратифікований. Але коли його підписували, чверть століття тому, ні американське, ні британське, ні російське, ні українське законодавство не передбачало ратифікації таких угод. Тобто меморандум почав діяти з моменту підписання.

1 березня 2014 року, після захоплення Криму, відбулося екстрене засідання Радбезу ООН. Можете знайти на сайті ООН виступ посла Гранта, представника Великої Британії в ООН на той час. Він почав зі слів: "Ми, Велика Британія, країна-гарант безпеки України по Будапештському меморандуму".

Багато розмов було про те, що нам потрібні миротворці на Донбасі. Що вирішить введення контингенту?

— Нічого. Це механізм заморожування конфлікту.

У програмі 2014 року Порошенко говорив про деолігархізацію. На виборах 2019-го ця тема не була особливо популярна. В країну повернувся Ігор Коломойський. Бачимо посилення позицій Ріната Ахметова в економіці. Чому це відбувається?

— Зруйновані механізми захисту країни від порушення конкурентних умов. Американські економісти порахували, що Україна втрачає від цього понад 500 мільярдів гривень на рік. Це 20 відсот­ків ВВП. Коли черговий прем'єр скаже: наступного року валовий внутрішній продукт зросте на 3,2 відсотка, згадайте ці втрачені 20 процентів.

Потрібно відрізняти олігархічний бізнес від великого. Останній не треба руйнувати. Треба, щоб усі працювали за єдиними правилами. І щоб цей великий бізнес не ліз у політику.

Як повертати Крим?

— Так, як і Донбас — паралельно. Дехто помилково говорить: ми звільнимо Донбас. А про Крим — опускають очі. Мовляв, берлінська стіна теж колись упала.

Правильний сценарій — швидке реформування й зміцнення української армії. Якщо за спиною немає сильної армії, не буде вдалої дипломатії.

Потрібно допомогти кожному українському громадянину отримати рішення про відшкодування збитків, нанесених російською агресією. Консолідувати ці вимоги разом із вимогами держави, бізнесу до Росії. Це важливий тиск.

Повернутися до "Будапешту". Нам непотрібні дрібні санкції у розстрочку. Економічний тиск на агресора повинен досягнути такого рівня, щоб Путін забрався. Кажуть: він не сяде за стіл у Будапештському форматі. Та і не треба. Зібрали гарантів і виробили заходи тиску. Наприклад, ембарго на купівлю-продаж російської нафти. Москва тоді втратить понад 40 відсотків експорту.

Хто на це піде?

— Ті, хто гарантував нам безпеку. США і Велика Британія. Вони можуть пояснити іншим країнам, що буде світове ембарго. Росія перекриває 13 відсотків на ринку нафти. Країни ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти. — ГПУ) із задоволенням будуть готові замістити цю нішу за півроку. Дати меседж Путіну — маєш час до 1 січня. Або забираєшся з Криму та Донбасу, або із середини 2020 року тебе немає на ринку нафти.

Треба ініціювати й інші процеси. Наприклад, демілітаризацію всієї акваторії Чорного й Азовського морів.

Ви очолювали Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради по Іловайську. Чи могли результати бути інші, якби був закон про ТСК і комісія мала важелі впливу та ширші повноваження?

— Вперше в історії українського парламенту слідча комісія щось довела до кінця. Ми не до­зволили приховати висновки від суспільства. Хоча спроби були. Міноборони і Генштаб так налякалися, що засекретили списки нагороджених учасників Іловайських подій. Хоча вони є на сайті президента.

Війна — складна й непередбачувана. Неможливо обвинувачувати офіцера, командира в помилках. Чому ми висунули звинувачення насамперед до Порошенка? Тому що не був введений воєнний стан. Його кадрова політика в армії, Мін­оборони майже дезорганізувала оборону країни. Не приймали рішення, коли вже було вторгнення, вони про це знали, але стояли на параді. Ніяких команд від верховного головнокомандувача не отримала вся військова вертикаль. Муженкові не вистачило духу. А він повинен був вимагати рішень від Порошенка.

Народні депутати обіцяли нам Виборчий кодекс, закон про імпічмент президента, зняття депутатської недоторканності. Верховна Рада встигне проголосувати за це?

— Це залежить не тільки від парламенту, а й від Володимира Зеленського.

Президент, призначивши дострокові вибори, зробив помилку. Отримаємо близький за якістю склад депутатів через збереження "мажоритарки".

Потрібні відкриті списки й пониження прохідного бар'єру до 3 відсотків. Щоб більше політичних сил увійшли до Ради.

Зеленському не треба бикувати. Мав би запросити на консультації керівників фракцій і запропонувати вихід із політичної кризи. Треба вирішити: які першочергові рішення може ухвалити парламент, аби в жовтні з чистою совістю йти на вибори.

Президент має скасувати свій указ про розпуск Ради?

— Так. Це не соромно зробити. Йдеться про долю країни.

Був комендантом Жовтневого палацу

Андрій Сенченко тричі був народним депутатом. Йшов за списками "Блоку Юлії Тимошенко" та партії "Батьківщина". Працював у комітетах із питань економічної політики, правосуддя, податкової та митної політики. Очолював тимчасову слідчу комісію з розслідування Іловайської трагедії.Народився в Сімферополі у Криму. Закінчив Ленінградський механічний інститут, вивчав виробництво літальних апаратів. Працював майстром цеху й інженером на сімферопольському машинобудівному заводі "Фіолент".

Пропрацював у Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Був віце-прем'єром із питань економіки. А також депутатом кримського парламенту. Є засновником Чорноморської телерадіокомпанії.

Під час Революції гідності очолював комендатуру Жовтневого палацу.

З березня по серпень 2014-го тимчасово виконував обов'язки заступника глави Адміністрації президента. Займався визволенням заручників, захоплених у Криму.

Був координатором "воєнного кабінету" Юлії Тимошенко. 28 травня заявив про вихід із "Батьківщини".

Після російської окупації Криму з дружиною Тетяною переїхав до Києва. Син 38-річний Дмитро живе в американському Сан-Франциско.

— Мені не вистачає моря. Крим повернемо, — каже Андрій Віленович.

Катається на лижах. Багато років займався дайвінгом. Має родинну колекцію гравюр XVIII ст.

×