— 90 процентов крупных предприятий Украины находятся в Партии регионов, поэтому ее сложно свалить, — говорить інженер-технолог 30-річний Володимир Волошко із Полтави. П'є яблучний сік із 1,5-літрового пакета. — Даже если мы будем стоять на Майдане, они найдут деньги, чтобы заплатить людям, которые пойдут против нас. Это внутренние войска, спецслужбы. Можно привлечь иностранные.
8 грудня Володимир стоїть між двома наметами на столичному Хрещатику. Поряд біля бочки з дровами гріються троє чоловіків. Від білого диму ріже очі. У неділю вранці мітингувальники прийшли на Майдан на третє всенародне віче.
— Я взял горячего борщика, жду тебя за столом, — смикає Володимира за рукав друг Кирило і киває в бік дерев'яного столу посеред вулиці. Беруть два літрові стакани борщу. На тарілці кілька скибок чорного хліба й пластмасові ложки. Починають обідати.
Із підземних переходів до Будинку профспілок ідуть люди. Тут опозиціонери влаштували штаб із кухнею та прес-центром. Охорона за паркан пускає лише за посвідченнями. Звідти волонтери виносять на тацях бутерброди з ковбасою та сиром, порізані лимони, печиво в коробках.
— Берите витаминки, — всміхається до перехожих дівчина років 20. У неї на обличчі — медична маска. Несе ящик із нарізаними яблуками. Люди беруть по кілька штук. Роздає за 10 хв.
Ліворуч головного входу чоловік у чорній куртці дістає з пакета червоно-сірий шарф. Вішає на білий намет. Тут таких близько двох десятків. Поряд на колоні плакат: "Видача речей після 15.00". На підлозі — півсотні пакетів та картатих сумок з одягом. Поверх звалені куртки, пальта й кожухи. Двоє чоловіків приносять велику сумку з новими чорними шкарпетками.
До 12.00 Майдан ущерть заповнений. Люди повсюди — на дорогах, тротуарах, парапетах. Майже всі — із жовто-блакитною символікою.
— Тут вже є мільйон! — вигукує в мікрофон ведучий зі сцени.
— Ураааааа! — кричить натовп.
Після молитви 33-річна Євгенія Тимошенко зачитує звернення матері — колишньої прем'єрки Юлії Тимошенко:
— Закликаю вас сформувати новий уряд народної довіри та Центральну виборчу комісію народної довіри і мирним шляхом приводити їх до влади. Негайно на Майдані затвердіть групу авторитетних військових від громадянського суспільства та опозиції, які невідкладно розпочнуть переговори з керівниками армії та силових структур усіх рівнів щодо їх переходу на бік народу.
Мітингувальники аплодують. Ще 40 хв. слухають виступи лідерів опозиційних партій. Ті говорять про відставку уряду і президента.
— Це людей задовольнило би, — киває у юрбі пенсіонерка 57-річна Тетяна Голік із Житомира. — Ми не можемо жити при цій владі, яка розворувала народ до останньої копійки, останню сорочку зняла. Поки що хочемо подолати владу мирно. Але якщо не вийде, то революцією. Нехай би мене тута на цьому Майдані й убили, але щоб мої діти та онуки жили краще. Максимум за неділю тут усе вирішиться. Народ винудить Януковича сісти на самольот і улетіти на якийсь острів.
Волонтери розносять обід. Це гречка з м'ясом, квашена капуста й булка. Пригощають чаєм та кавою.
Зі сцени народний депутат від "Батьківщини" Олександр Турчинов закликає сформувати колону та йти на вул. Інститутську — для розширення території наметового містечка. Кілька тисяч рушають за політиками. Ті в салатових накидках із написом "Народний депутат".
— Це щоб одразу вбивали, — всміхається ударівець Валерій Карпунцов, 35 років.
— Янукович, ми тобі даємо 48 годин! — кричить нардеп від "Батьківщини" 47-річний Сергій Пашинський. — Якщо за цей час Захарченко не буде арештований, уряд Азарова відправлений у відставку, не звільнять політв'язнів — ми ідемо на "Межигір'я".
Протестувальники проходять повз Адміністрацію президента. Двір на вул. Банковій заповнений міліціонерами та "беркутівцями". У них на головах каски. На шиях висять протигази. Передні ряди тримають залізні щити. Колона йде на вул. Грушевського. Тут установлюють три військові намети. На перехресті Банкової та Лютеранської — чотири. Під Міністерством внутрішніх справ — іще три. Територію обгороджують колючим дротом.
— Я пришел сегодня, потому что хочу быть со своим народом, — розповідає 32-річний Олег. Живе в Києві 12 років, родом із Харкова. — Но давайте говорить честно. Евромайдан реально только сегодня открыл глаза на то, что у нас нет лидера. Нет оппозиции, ни фига нет. Есть разгневанный народ наедине с Януковичем и сворой его псов. И кажется мне, народ не победит. Пройдет несколько недель, может, пара месяцев, и народное возмущение остынет. На Майдане останутся 200–300 человек самых стойких. Их подвинут в уголок под стелу, чтоб не мешали. Надо было сразу блокировать "Межигорье". Не дать Яныку выехать. А теперь момент упущен.
На узбіччі вул. Інститутської двоє чоловіків тримають розтяжку "Маєш яйця — виходь на Майдан". Один із них у червоному шоломі з наліпкою "Я не піду з Майдану до відставки Януковича".
— По-перше, це заклик до всіх мужчин, щоб вставали з дивана і прийшли сюди відстояти себе і свою сім'ю. Розумію, що в нас дуже багато жінок-патріотів, але захищати — все ж таки чоловіча справа, — говорить 30-річний Володимир Гурко, львівський підприємець. — Ходжу в шоломі, бо не виключаю можливості силового розгону. Хоч не думаю, що влада так для себе щось вирішить — цей Майдан почався із силового вирішення проблеми.
52-річний Микола Козовий, підприємець із Черкас, тримає портрети Віктора Януковича та Миколи Азарова в есесівській формі. Також на плакаті написи "Вороги" та "Доставити живим або мертвим".
— Так раніше розшукували злочинців на Дикому Заході, — пояснює. — Он Янукович уже подався до Китаю — пересидіти. І в Росію з'їздив, бо з ким іще домовлятися? Побиттям людей закрив собі дорогу в Європу. З Путіним у них і ментальність схожа. Обидва бандити — тільки той кегебіст, а цей із зони прийшов.
3 
1
Коментарі