"Майдан може змести владу. Але що далі?"

 

36-річна Ірина Ванникова відчиняє двері просторої зали в офісі Інституту президента Віктора Ющенка на Подолі у столиці. Тут відбуваються зустрічі третього президента з визначними особистостями європейської, світової політики. На стінах — музейного рівня живопис ХІХ-ХХ ст. — традиційні українські сюжети, ікони Миколая та Богородиці. Ванникова сідає за довгий стіл зліва.

— По центру — місце Віктора Андрійовича. Його не займатиму, — усміхається.

Вона — №4 у виборчому списку "Нашої України" на виборах до Верховної Ради.

— Ми вже з Віктором Ющенком об'їхали вісім областей, в основному на заході країни, — розповідає Ірина Валеріївна. — Там наша базова аудиторія, яка чує Ющенка, живо відгукується на його слова, сприймає ідеї. 2009-2010 років люди часто були агресивно налаштовані. І коли Віктор Андрійович пояснював якісь ідейно-засадничі речі про державність, мову, історію, його часом не чули. Зараз ситуація радикально змінюється. Люди просять: "Пане президенте, поверніться". Вочевидь, Ющенка чують і, вочевидь, за ним скучили за ці два роки.

Що кажуть люди, на що скаржаться?

— Раніше найчастіше зверталися з проханнями забезпечити житлом, був цілий список соціальних потреб. А зараз перше запитання: що робити з мовою, державністю, як бути з цією владою, як зберегти нашу ідентичність? За президента Ющенка ці питання і на порядку денному не стояли. Нашого виборця найбільше хвилює це, а потім хліб.

Що ви пропонуєте для покращення життя в соціально-економічній сфері?

— Без прозорої системи влади неможливо дати людям зарплати у тисячу євро, як деякі політичні сили пишуть на білбордах. Наша програма називається "Економічний націоналізм". Її основною ідеєю є розширення власного ринку виробництва. Це коли форму для наших олімпійців не шиють у Росії, яблука не купують в Аргентині, а курячі ніжки — у Бразилії. Все це можна виробляти в Україні, купувати в Україні, продавати в Україні. Тому наша програма направлена на захист українського фермера, українського підприємця малого та середнього рівнів. З погляду міжнародної економіки і торгівлі ринок Європейського Союзу набагато ширший та перспективніший за російський. За Ющенка розвивався внутрішній ринок, в Україну заходили величезні інвестиції — 37 мільярдів доларів за п'ять років. Це один мільярд кожен місяць. А тепер ми примудрилися провести Євро-2012 за кошти державного бюджету, тому що очікувані інвестиції під цей проект так і не прийшли. Шкода, ми швидко забуваємо добре, думаємо, що це було завжди — як, наприклад, висока допомога при народженні дитини. Це з програми президента Віктора Ющенка 2005 року. І цей її пункт було реалізовано сповна.

Чому тоді так мало людей підтримали Ющенка на президентських виборах позаторік?

— На жаль, з 2005 року команді Віктора Андрійовича почали заважати. Не Партія регіонів, не комуністи і не Кремль, а так звані соратники. Не хочеться про це говорити, коли люди сидять за ґратами. Але якби Юлія Тимошенко не почала робити з 2005-го свою президентську кар'єру, а йшла у фарватері президента Ющенка, то зараз була б зовсім інша ситуація — і в неї особисто, і у всієї України. Вона була б прем'єром, Віктор Ющенко — вдруге президентом. Україна інтегрувалася б до Європи.

Але зараз ми — у протилежній ситуації. У Віктора Андрійовича були такі соратники, що і ворогів не треба. Він пережив не простий період у житті, але й отримав дуже цінний ресурс — два роки паузи. Цей час дав йому можливість подумати, зробити висновки, щось переосмислити, побачити людей зі свого оточення справжніми, а не їхні лестощі, компліменти й усміхнені маски. Ющенко — один із небагатьох українських політиків, який уміє визнавати свої помилки.

На який результат на виборах розраховує "Наша Україна"?

— Розчарування у людей тотальне. Вони не вірять ані владі, ані опозиції. Зараз дуже велика загроза в тому, що до Верховної Ради не потраплять українські патріотичні сили. А ми себе позиціонуємо саме так. У парламент проходять Партія регіонів і Об'єднана опозиція, яких важко назвати ідейними проектами. Це технологічні угруповання, які підтримує великий капітал. Наївно також думати, що комуністи відстоюватимуть українські інтереси. Те саме й з проектом Королевської, і з Кличком.

Нам закидають, що були у владі і нічого не зробили. Але треба говорити про те, що багато зробили. Ми маємо досягнення, про які нам є що сказати, та продовжуватимемо свій курс. А головне — ми проти політичної війни. Ми не говоримо: давайте повалимо цю владу, як це робить Об'єднана опозиція, без жодної відповідальності за те, що буде з вами і вашими дітьми. Ми пропонуємо конструктивну програму творення. Хочемо, щоб люди робили вибір цінностей, а не вибір нових чи старих облич у політиці. За даними непублічних опитувань, рейтинг "Нашої України" більш як 2 відсотки. І у нас є усі шанси до кінці жовтня покращити результат.

Із ким співпрацюватимете у наступному парламенті?

— На жаль, поки що не бачимо з ким могли б об'єднатися навколо національних ідеалів. В Об'єднаної опозиції не вистачить ні сили, ні духу для того, щоб розірвати Харківські угоди та поставити на порядок денний питання про мову. Жоден із політичних проектів, які зараз ідуть до Верховної Ради, не мають чіткої ідеологічної й геополітичної визначеності. Згадайте, як повівся генерал Кожем'якін, коли ратифікували Харківські угоди. Ці люди очолюють Об'єднану опозицію, але самі провалюють нібито принципові для них питання. Так само сталося з мовою. Її просто не захистили.

"Свободу", яка на межі подолання прохідного бар'єру, теж не розглядаєте як союзника?

— Вони не так уже й відрізняються від комуністів. "Комуняку на гілляку" — говорять "свободівці". Їхні радикальні лозунги можуть налякати притомних людей.

А всі колишні "любі друзі" сидять в Об'єднаній опозиції.

Кого маєте на увазі?

— Фактично всіх чільних представників Об'єднаної опозиції. Віктор Андрійович сподівався на їхню допомогу у розбудові країни нового типу. Вони ж хотіли лише "покращити своє життя вже сьогодні". Об'єднана опозиція — це набір офісних працівників Арсенія Яценюка та "любих друзів". А вже десь там, у другій сотні — колишні соратники Юлії Тимошенко. Чому Об'єднана опозиція вчинила так із людьми, які справді підтримували Тимошенко, довгі роки з нею працювали, ходили в суди? Хіба це чесно? В результаті у списку опинилися ті, кому найперше необхідна недоторканість, вони посунули відданих Юлії Тимошенко людей. Тому у наступному парламенті нічого дієвого для звільнення своєї лідерки опозиція не робитиме. І тільки Ющенко може бути в цьому реально зацікавлений, бо політичні суди й ув'язнені опозиціонери — це ганьба для європейської демократичної держави, яку треба зняти з України.

Чи здатні українці до ще одного Майдану після виборів? Наскільки протестними є настрої у суспільстві?

— На вулицю варто виходити тоді, коли немає інших варіантів змінити ситуацію. Як це робить, наприклад, канал ТВі, захищаючи свої права та свою свободу. Однак у нашому випадку не всі засоби вичерпані. Майдан може змести владу. Але що далі? Який план на завтра чи післязавтра можуть запропонувати ті, хто кличе на Майдан? Змінювати все потрібно законними методами, робити це у парламенті. Людей не треба доводити до такого ступеня агресії, щоб в Україні повторилися єгипетський чи сирійський варіанти. Це не є шлях змін для цивілізованої європейської держави. Не слід вестися на провокації. Дуже легко почати війну, особливо коли знаєш де її почати. А от закінчити — важко.

Об'єднана опозиція уже говорить про визнання виборів 28 жовтня нелегітимними. Ми ж пропонуємо всім насамперед думати, за кого ви віддаєте свій голос. Закликаємо усвідомити, як ваш вибір вплине на долю ваших дітей та онуків. Революція і кров не потрібні нашій країні.

×