Ексклюзиви
Пʼятниця, 13 квітня 2012 07:00

"Людина, яка їде в джипі, — психічно хвора"

Автор: фото надане редакцією газети ”Вгору”
  Сільський голова Старої Збур’ївки Голопристанського району на Херсонщині Віктор Маруняк: ”Потрібна державна програма перевиховання народу — на 10, 20, може, більше років. Людей треба змінювати”
Сільський голова Старої Збур’ївки Голопристанського району на Херсонщині Віктор Маруняк: ”Потрібна державна програма перевиховання народу — на 10, 20, може, більше років. Людей треба змінювати”

Три роки тому сільського голову Старої Збур'ївки Голопристанського району Херсонської області 50-річного Віктора Маруняка звинуватили в хабарництві й махінаціях. Він відсидів півроку в слідчому ізоляторі.

Зустрічаємося з Віктором Маруняком біля міськради в Херсоні. Він приїхав до обласного центру на круглий стіл із проблем місцевого самоврядування. Пропонує поговорити в піцерії через дорогу. Сам нічого не замовляє. Дістає пачку "Прими" з фільтром.

— Тільки давайте недовго, — просить голова. На ньому жовта сорочка, смугастий светр. — Мене хлопці на вокзалі чекають вертатися в село.

Яка ситуація із землею на Херсонщині?

— Скажу про свій приклад. 2007 року я почав отримувати розпорядження голови Голопристанської районної адміністрації про передачу в приватну власність земель на березі Дніпра. Нічого подібного не було до цього. Якщо щось і виділялося, то люди зверталися до сільської ради — ми їх бачили, знали, де ця ділянка, розглядали на комісіях, на сесіях. А тут 28 людей отримують 28 гектарів. Моя перша реакція: може, це якесь непорозуміння? Я поїхав до голови райдержадміністрації, тоді ним був такий собі Валентин Пеньковський — інтересний старичок. Слава за ним ішла не дуже гарна. Він каже: "Не підіймай хвилю, там такі люди, що їм неможливо не дати землі". Я сказав, що мене ця відповідь не влаштовує. Тоді він: "Давай зробимо так: ми на тебе оформлюємо 5 гектарів землі, потім її продамо, а гроші віддамо тобі". По тих цінах це був мільйон доларів. Тобто фактично мені пропонували мільйон доларів, — опускає очі, руки тремтять. — В общєм, як би то подєлікатнєй: я йому сказав "нєт" і поїхав.

Через день-два почалися погрози по телефону. Потім до мене в кабінет заходять два здорових дядька. Кажуть: "Якщо б ми знали, що ти такий чудний, то закатали б у асфальт ще до виборів". Ми почали проводити своє власне розслідування. Зрозуміли, що це тільки частинка схеми. У ній задіяні триста гектарів прибережної землі із трьох сільрад: нашої, Геройської та Рибалецької. Це все робилося під приватне селянське господарство, на підставних осіб. Справжні кукловоди знаходяться в Києві. Це — високі чини в Міністерстві оборони. Ми написали декілька листів у районну прокуратуру, обласну, генеральну. Але отримали формальні відписки. Зібрали схід села. Набився повний Будинок культури. Кажу: "Зараз ви будете голосувати за якийсь із двох варіантів. Перший: життя таке, у нас у всіх діти, і що ми — крайні, нам більше всіх треба? І все, живемо, як усі. Варіант другий: якщо вони захоплюють нашу територію, ущемляють наші права, то ми з ними воюємо. Ставимо на голосування". За друге рішення голосують усі. Тоді почалося — ми писали, пікетували, подавали в суди.

Чому вас випустили на волю?

— Місяців сім із мене хотіли зробити хабарника. Коли сільрада отримала 10 тисяч гривень благодійної допомоги при свідках, це кваліфікувалося як хабарництво. У СІЗО спілкувався з іншими сільськими головами. Схема така: людину забирають в суботу в обід. За вихідні її ламають, а в понеділок рятувати "хабарника" пізно — він підпише все, що від нього вимагатимуть. Це продовжується досі.

Мене не випустили б, якби не протести людей. Селяни одразу зібрали сходку, створили групу з 15 чоловік, комітет самооборони. І він пікетував і обласну адміністрацію, і прокуратуру, перекривали Ушакова (центральний проспект Херсона. — "ГПУ") — закидали дрючками приміщення. А з прокуратури їм дулі у вікна тикали прокурори. За свої гроші найняли автобус, поїхали в Київ. Пікетували Генпрокуратуру, Адміністрацію президента. Зробили прес-конференцію. Навіть газету почали видавати. Це була унікальна самоорганізація. І влада злякалася.

Що мусить статися, щоб змінити нинішнє становище?

— Є два шляхи: еволюційний та революційний. Еволюційний зовсім поруч, можемо його спробувати. Якщо ж не вийде, то буде революція. У цієї влади немає відчуття самозбереження — настільки вона чудить, налаштовує проти себе людей, що аж дивуєшся. Як ви вже такі нахабні, то хоч би хитрі були. Дивлюся навіть по нашій районній адміністрації — це ж дурні на всю голову. Папірець прийшов у село на осередок Партії регіонів. Помилилися, передали мені. Пишуть: провести зібрання осередку. Головне питання порядку денного — ревізія чисельного й якісного складу осередку. Коли прочитав, офіґєл! Вони ще 2004-го ділили країну на три сорти. А тепер поділили на 17 — "по мере ценности для партийной организации". Серед перших — народні депутати Верховної Ради, це ясно. Сільські голови — сьомі. Лікарі — десяті. Пенсіонери, їхній залізобетонний електорат, на останньому місці — після безробітних. Вони вважають людей біомасою.

Однак люди терплять.

— Щось повинно бути. Тому що ця влада абсурдна. Щодня присилають нам якісь розпорядження. У кожному другому є слово "оптимізація" — шкіл, бібліотек, музичних шкіл. Писали б уже просто — "закрить".

Які ключові проблеми українців?

— Ми — хвора нація. Нам довго розповідали, що ми — найщиріші, найроботящіші, краще за всіх співаємо. Насправді ми вже давно не такі. Потрібна державна програма перевиховання народу — на 10, 20, може, більше років. Людей треба змінювати. Покоління за поколінням. Як казав Ґанді: хочеш змін — змінися сам. У Збур'ївці ми почали із себе, і ці прояви видно. Але система вибудувана так, що хороші люди не можуть пробитися. Ми зараз розмовляємо, а в Трохимівці два трактори розпахують пасовисько — 450 гектарів, яким користувалося все село, 200 подвір'їв жили з корів. У них забрали цю пашу.

Яким політикам симпатизуєте?

— Є один — Анатолій Гриценко. Зустрічалися з ним. Але в порядних людей нема грошей. Тому партія Гриценка багато в чому віртуальна.

Звідки мають взятися нові кадри?

— Ті, яких сьогодні має влада чи опозиція, навіть молоді — це не нові політики. Це та сама колода. Наступна хвиля національної еліти з'явиться на місцях. Це будуть лідери громадських організацій, журналісти. Вони знатимуть, що таке — совість і не крастимуть у свого народу. Не дуритимуть людей. Бо мати джипа за 100 тисяч доларів працівникові прокуратури чи податкової, навіть бізнесмену — це непристойно в такій державі, як наша. Для мене людина, яка їде в джипі, — психічно хвора.

Чого чекати після парламентських виборів?

— Залежно, кого оберуть. Сподіваюсь, опозиція таки виграє. Тоді з'явиться хоч якась система противаг, яка була навіть за Кучми й Кравчука, не кажучи вже за Ющенка. А зараз є один центр — "цар всея України" Янукович.

З чого маємо почати зміни?

— Із судової реформи. Разом із міліцією та прокуратурою. Потім — реформа місцевого самоврядування. Бо таке враження, що в будь-якої влади в Україні ставлення до свого народу як до дурака. Тоді почнеться процес самовиховання й одужання. Розуміння знизу вже є, але воно ще не масове.

92

відсотки виборців Старої Збур'ївки проголосували за Віктора Маруняка на останніх виборах сільського голови. Головує другу каденцію. Має 2,2 тис. грн зарплати.

 

Національний прапор вивісили 1989 року

Віктор Маруняк народився в селі Стара Збур'ївка Голопристанського району на Херсонщині. Закінчив Херсонський педінститут за фахом "учитель початкової школи" та істфак Миколаївського педінституту. Вчителював. Був делегатом другого й третього з'їздів Народного руху.

— У райцентрі Гола Пристань є висока електромачта. Уночі 1989-го ми прилаштували до неї національний прапор. Керівництво днів п'ять не могло знайти, хто міг би його зняти. А 1991 року ми підняли український прапор на лінійці в школі. Нас вважали бандерівцями.

З 1994-го — підприємець. Вирощує в теплицях овочі й фрукти.

— Зараз ще читаю курс із п'яти лекцій "Історія Старої Збур'ївки", — розповідає. — Два роки тому зняли документальний фільм про село. Одна частина отримала перше місце на міжнародному фестивалі в Польщі, друга — на одному з українських фестивалів.

Дружина Катерина вчителює. Мають двох доньок — 24-річну Наталію та 20-річну Анастасію.

 

Зараз ви читаєте новину «"Людина, яка їде в джипі, — психічно хвора"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

96

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 474
Голосування Чим закінчиться зустріч Зеленського і Путіна?
  • Нічим. Все залишиться, як є
  • Україна піде на поступки Росії
  • Путіна переконають зупинити війну
  • Зеленський погодиться вписати особливий статус Донбасу у Конституцію
  • Президент зрозуміє, що з Путіним домовитись нереально. На Донбасі почнуть будувати стіну
  • Домовляться про газ, але не про Донбас
Переглянути
Погода