У приймальній голови Рівненської облдержадміністрації чекати на зустріч довелося хвилин десять. У 47-річного Віктора Матчука — важлива телефонна розмова. Він перепросив і запропонував посидіти на шкіряному дивані.
На керівникові області — світла сорочка й срібляста в смужку краватка. По ліву руку включений портативний комп"ютер. Поперемінно дзвонить то телефон, то мобільний. Голова адміністрації вітається. Бере у свого прес-секретаря Тараса Максименка стос роздрукованих на принтері фотографій.
— Мені головне, щоб я міг сказати — от я там ходив. Ще ж є і Володимирецький район. Здається, Клесів, так? — запитує.
Помічає здивований погляд і пояснює:
— Це нелегальне добування бурштину. Днями я виїжджав із комісією туди, де працюють "чорні археологи", — Матчук нахиляється до пристрою зв"язку "інтерком". — Луценка, міністра, наберіть мені.
Запрошує присісти навпроти. Довго сидить мовчки, збирається з думками.
Із ким найчастіше спілкуєтеся в Києві?
— З однопартійцями — Романом Зваричем, Юрієм Єхануровим. Непогані стосунки з Юрієм Луценком. По виконавчій ліній — з Анатолієм Толстоуховим. Днями очікуємо візиту на Рівненську атомну станцію міністра палива й енергетики Юрія Бойка.
Після більше як трьох місяців на новій посаді можна робити певні висновки?
— Досягти кардинальних змін за 100 днів на такій посаді неможливо. Але багато із задуманого вдалося. Поліпшили в області моральну атмосферу. Я хочу, щоб люди зрозуміли: вони можуть вільно висловлювати свою думку. А не озиратися й думати, що за сказане їх звільнять. Багато зробив для припинення міжконфесійної ворожнечі. Здається, починаємо знаходити порозуміння з ієрархами найвпливовіших православних церков — владикою Варфоломієм з Московського патріархату і владикою Євсевієм — з патріархату Київського.
Ви представник "Нашої України", а до влади прийшла Партія регіонів. Незручності не відчуваєте?
Дзвонить телефон.
Василь Матчук замінив звільненого після гучних скандалів попереднього голову облдержадміністрації Василя Червонія. Замість майданного політика область очолив бізнесмен.
— Політичні переконання у виконавчій владі впливати на щось не повинні, — відповідає про Партію регіонів. — Гривня — вона і є гривня, без всякої прив"язки до партійності. Нею потрібно розпорядитися раціонально. Доки бачитиму такий прагматичний підхід, готовий працювати. А гратися в політичні ігри не буду.
Василь Червоній залишив по собі якісь проблеми?
— Я би не казав, що проблеми залишив лише Червоній. Проблеми мають властивість накопичуватися. Самі по собі вони ніколи не розсмоктуються. Є зростання заборгованості із заробітної плати, недоїмки в бюджеті. Треба не стрілки переводити, а закотити рукави й працювати.
Червоній не раз називав вас олігархом і казав, що людям бізнесу у владі не місце...
— Я до цього ставлюся спокійно. Кожен думає в міру власної розпущеності. А попередній досвід тільки допомагає. Наприклад, мені дуже легко орієнтуватися у формуванні бюджету. Бо знаю, де, чому і як його наповнюють. Які податки сплачують. За що когось слід поважати, а кому й руки не подати. У владі є багато речей, які в бізнесі неможливі. Наприклад, коли люди не виконують своїх обов"язків.
Ви про кого найбільше запитуєте? Про Червонія. Він щось добре зробив?
У політиці хто голосніше крикне, хто брутальніше збреше — про того й говорять. От ви про кого найбільше запитуєте? Саме про Червонія. Він щось добре зробив? До речі, будете каву?
Матчук натискає кнопку:
— Одну каву з вершками, дві без вершків. Ту, що без вершків, — ну дуже крепку.
Навесні ви балотувалися до Верховної Ради від блоку "Наша Україна", натомість стали губернатором...
— Мені подобається нинішня робота. Хто хоче займатися політикою, має піти на майдан. Робота у виконавчій владі кропітка й невидима. За кордоном кажуть: найкращий уряд той, про який люди забувають.
Секретарка приносить у маленьких горнятках запашну каву. Матчук п"є з вершками.
Дуже смачна. Самі не готуєте?
— Удома намагаюся не пити, бо багато п"ю кави на роботі. Оце вчора казав помічниці: буду просити, у корчах битися, але кави мені не давай! А то буває, голова болить і п"єш каву, а під вечір уже так заболить, що хоч на стелю лізь. Брррр!
У коридорі перед приймальнею цікаві фото: дівчата та хлопці під водою. Що це?
— Виставка заслуженого фотохудожника Сергія Бусленка "Підводна Україна". Ми за це грошей не беремо. От сьогодні тут були люди з Росії, наші потенційні інвестори. Їм фотовиставка дуже сподобалася. Це доречніше, ніж ставити біля входу в адміністрацію скриню для пожертвувань.
Голова облдержадміністрації трохи приспускає тугу краватку й відкидається в кріслі.
— Не дивіться, що я трохи замучений, — вибачається — Сьогодні 105-й день на роботі. Щодня тут з ранку і до ночі. Зі ста днів тільки одного разу не був у своєму кабінеті. У неділю. Але в мене все одно було повно зустрічей. До речі, до роботи змолоду звиклий, — губернатор поправляє рукою сивувате волосся, — ще коли був студентом, теж багато працював: удень писав кандидатську, а ввечері розвантажував вагони зі шпалами у Києві. Мені за це платили 10 рублів. Ми з друзями на ці гроші навіть дівчат по неділях у кіно водили. Сеанси були недешеві. А ще у нашому гуртожитку стояв один тенісний стіл і на нього завжди велика черга. Бувало, о третій ночі прокидався і йшов грати, якщо моя черга була.
1959, 5 червня — народився в Рівному
1982 — закінчив Київський політехнічний інститут
1989 — викладач Інституту інженерів водного господарства в Рівному
1990 — директор підприємства "Восток-Программа"
1998 — депутат Рівненської міськради
2001 — член Народного Руху України
2001 — голова правління ЗАТ "Реноме"
2002 — депутат обласної ради
2006 — голова міської організації "Народний Союз "Наша Україна"
2006 — голова Рівненської облдержадміністрації
2 
1
Коментарі