— Якби Тарас Шевченко був живий, він би написав вірш про Дар'ю Степаненко, — говорить 67-річний Сергій Скоропадський із столичного хору "Гомін".
27 вересня він з іншими співаками прийшов на репетицію до актового залу Києво-Могилянської академії. Зайти всередину не може, бо там триває студентська рада, на якій обговорюють вчинок 17-річної другокурсниці Дар'ї Степаненко. Минулого тижня на Форумі міністрів освіти Європи вона вдарила квітами міністра 47-річного Дмитра Табачника.
Хористів відправляють до іншої кімнати. Вони виконують пісню "Ой у лузі червона калина". До актової зали заходить Дар'я — у джинсах, плетеному светрі, з наплічником. На засідання вона спізнилася майже на годину. Каже, була на парах.
— Майже всі студенти засуджують цей вчинок, — виступає 21-річний Василь Семенко зі студентської ради. — Вона зробила підло, коли підійшла до Табачника і почала розказувати, як їй приємно дарувати йому квіти. Коли вже хочеш бити, то треба робити це одразу.
Засідання закінчується близько 20.00.
— Дар'я тільки починає своє життя, ми повинні її підтримати, — розповідає президент Могилянки 45-річний Сергій Квіт. — Хоча її вчинок тягне за собою репутаційні втрати для академії. Ми боремося за новий закон про вищу освіту і робимо це цивілізованими методами: судимося, залучаємо експертів, ведемо публічні дискусії. Її вчинок понижує те, чим ми займаємося. До цього причетне "Братство" Дмитра Корчинського. Здається, він просто використав дитину, яка виявилася надто довірлива. Ми вирішили розірвати з нею корпоративну угоду. Наші студенти мають можливість отримати два дипломи: державний та Києво-Могилянської академії. Перший даємо за успішність у навчанні, другий отримують ті, хто уклав угоду і відповідає нормам корпоративної етики. Він — питання престижу, гарантія якості наших випускників. Про нього добре знають працедавці, які постійно працюють з нашою академією. Його не отримують близько 10 відсотків наших студентів. Останній раз студента позбавили корпоративного диплому за розпивання алкогольних напоїв на території академії.
Однак наступного дня Квіт зателефонував Дар'ї та сказав, що cкасував своє попереднє рішення.
— Я відповіла, що подачки мені не потрібні. Я сама розірву цю угоду. Здається, він ніяк не може визначитися, під кого прогнутися, — говорить дівчина.
Гуртожиток академії, де мешкає Дар'я Степаненко, — на житловому масиві Троєщина. Це 9-поверхівка на 700 студентів.
Лав немає, від них лишилися металеві опори. На асфальті жовтою фарбою написано: "Котятко, я тебе люблю". Трохи нижче підпис: "Твій киць". На першому поверсі крізь прочинене вікно лунають пісні німецького гурту "Раммштайн", на мотузках сохнуть джинси і кілька футболок. На вхідних дверях висить оголошення "Куплю холодильник" і "Українська, англійська та німецька мови. 60 хв. — 70 грн".
Студентка 18-річна Ніна у прозорому пакеті заносить до гуртожитку помідори, виноград і кетчуп "Чумак".
— На першому курсі бачила Дашу тут часто. Але торік вона почала ходити до "Братства святого Луки" й стала ночувати в їхньому офісі, — розказує. — З Троєщини ми 3 години на пари добираємося, а офіс "Братства" десь у центрі.
З приміщення із ноутбуком виходить 20-річний Олександр.
— У гуртожиток заселився цього року, раніше винаймав квартиру. Дашу тут не бачив. Її вчинок — дурість. Вона попала під вплив Корчинського. Він її просто використав, а сам узяв за це гарні гроші. Може, й Даші щось перепало.
Дар'я входить до "Братства святого Луки" рік. Її привела сюди Ярослава Пугачова, подруга з Могилянки.
— Дівчата прийшли до нас і спитали, чи можуть стати членами організації, — розповідає лідерка "Братства" 20-річна Ганна Сінькова. — Ми їх зразу прийняли, бо нікому не відмовляємо.
Дар'я Степаненко родом із Черкас. Закінчила міську гімназію №9. Зранку у вівторок телефоную до директора Василя Захарчука.
— Про неї нічого поганого не скажу. Дитина прийшла в школу, усвідомлюючи себе українкою, і закінчила її українкою. Це наша гордість — золота медалістка, неодноразова переможниця міських, обласних і всеукраїнських олімпіад з української мови. На жаль, вчинки навіть найкращих учениць педагогам не дано передбачити.
— Я Дашу знаю зі школи, ми разом готувалися до олімпіади з української мови та літератури. У нас була одна вчителька, — розповідає її подруга Юлія Кнюпа, 21 рік. Навчається у Черкаському національному університеті ім. Богдана Хмельницького. — Даша дуже розумна дівчина, читає багато книжок. Я інколи дивуюся, коли вона все встигає. У неї завжди була своя думка щодо всього, але з її боку протестів не було. Конфліктів з учителями не мала ніколи. Те, що ми бачимо сьогодні, — це вплив Києва. У "Братстві святого Луки" Даша знайшла однодумців. Це не перша їхня акція, але перша, яка прогриміла на всю Україну. Мені важко зрозуміти, що її на це наштовхнуло, оскільки ще рік тому я її знала як тиху, спокійну людину.
Родина Степаненків живе у приватному секторі Черкас на вул. Горького. Будинок старий, обкладений білою цеглою. На городі — грядки підв'язаних помідорів. У дворі — обпиляне дерево. На сучки настромлені чисті банки.
Поряд будинок 60-річної Ольги Гаїної.
— Не знаю, як хто, а ми на неї все життя казали Даша. Дуже тихенька й скромна. Ніколи в скандалах не участвувала. Хлопці до неї не бігали. Завжди думала, що вона піде вчитися на художника. Дуже гарно малювала. Як була маленька, весь асфальт довкола хати обмальовувала крейдою. Батьки й вона розмовляють українською. У неї є ще менший брат Саша. Учиться, здається, у восьмому класі. Раніше їхній батько Сергій чи то на заводі "Фотоприлад" працював, чи на заводі телеграфної апаратури. А потім тяжко захворів.
Мати Тетяна Олександрівна, 41 рік, викладає фортепіано у міській музичній школі №5.
— Не чіпайте мене зараз, — просить. — Я весь час на телефонах, — показує дві мобілки в руках.
— Це необдуманий вчинок. Я не схвалюю його, — розказує 13-річний Олександр Степаненко, брат Дар"ї, ввечері телефоном. — Мама їздила до Даші в Київ, розбиралася, ходила в те братство. Повернулася така, як і поїхала — без настрою.
Олександр передає слухавку батькові.
— Якщо був протест, треба виражати його іншим способом. Яким? Не знаю. Чи переживаю, що її виключать з університету? Це не саме головне, — говорить Сергій Степаненко і кладе слухавку.
5 
1
Коментарі
351