За минулий рік Михайло Рябець задекларував понад мільйон гривень. Його адвокатські консультації — не з дешевих. Бо він — колишній голова Центральної виборчої комісії. Першої. Коли Рябець починав, комісія поміщалася лише у двох кімнатах. І лише в двох абзацах — закон про вибори. Рябцеві довелося, по суті, створювати виборче законодавство.
Останніми парламентськими виборами керував саме він. Працювати далі у ЦВК, коли закінчився його термін, не хотів: мовляв, стало нецікаво. Хоча й наближалися президентські вибори. У них, вважає Рябець, мав перемогти Янукович. ЦВК і Ківалову варто було лише дотримуватися закону, підраховуючи голоси. Так, як завжди робив це Рябець.
Зараз він очолює "Фонд сприяння демократичним виборам" — майже цілий поверх офісного центру на вулиці Артема в Києві. Біля ліфта ввічливо зустрічають охоронці. Увесь поверх встелений килимами у кремових тонах і зі східними візерунками.
— А ти думав, я десь у хрущобах працюю, — посміхається Рябець, виходячи з-за великого, зі світлого дерева, столу. На ньому — ні папірця, ні папки. Лише підставки з безліччю різноманітних ручок. Зліва — ікони у срібних окладах. На стінах — пейзажі Закарпаття, звідки Рябець родом, міські пейзажі Одеси. Кабінетом господар пишається: каже, тут побували всі українські політики.
Була субота. Крім нього і асистента, у Фонді нікого немає. Влаштовуємося на диванах із білої шкіри, один навпроти одного. Збоку — камін. Придивившись пильніше, можна зауважити, що він декоративний, хоча й горить у ньому п"єзо-вогонь. На каміні — позолочений годинник, дорогі канделябри без свічок.
А ти думав, я десь у хрущобах працюю
За два останні роки журналісти про нього зовсім забули, хоча Рябець каже, що ставилися до нього прихильно.
— Завжди згадую по-доброму покійного Гію Гонгадзе. Він полюбляв сідати на прес-конференціях на першій лаві. Обов"язково хотів чимось виділитися. Особливим знанням закону, наприклад, і все невпопад.
Мучив запитаннями?
— Ну як, по-доброму. Я йому казав: "Георгію, ти подрімав трохи на прес-конференції і задаєш питання, на які я вже давно дав відповідь. Ти поспи дома, а сюди приходь готовий. Почитай закон хоча б один раз. У тебе попереду велике політичне життя, щоб і я трохи допоміг тобі у становленні". Так ми жартували. Він мене ніде не критикував.
Після того, як звільнився, мені не пропонували серйозної роботи. Взагалі, пропозиції були якісь насмішливі: "А може, поїдеш десь за кордон?". Невідомо куди, у якій якості. Причому, це були люди, які не приймали рішень, — клерки з адміністрації президента. Я з великою повагою і сьогодні ставлюся до Леоніда Даниловича. Він такий своєрідний дядько. В питаннях роботи ЦВК він майже завжди йшов мені назустріч. Але я не розумію чому впродовж багатьох місяців після мого звільнення у нього не знайшлося можливості й часу зустрітися, просто поговорити про життя.
А раніше ви розмовляли просто?
— Відносини з президентом у нас були абсолютно рівні. Він не втручався у виборчий процес. Бо я взагалі нікому не давав такої можливості. До прикладу, Мороз часто перед виборами, бувало, погрожував у ЗМІ, що от ми оприлюднимо всі плівки Мельниченка. Ніби там є розмови Кучми з Рябцем про фальсифікацію результатів виборів. Я якось набрав його по телефону і кажу: "Я вам обіцяю зустріч у суді, і ви програєте його ганебно".
Подіяло?
— Різко все змінилося. Більше ніколи Мороз про це не говорив. Із президентом питання фальсифікації виборів або застосування адмінресурсу ми не обговорювали ніколи. У січні 2002 року мене мало не звільнили за ініціативи одного із заступників голови адміністрації Кучми. От як вони мене там любили.
А як вас взяли радником Віктора Януковича?
— Мене не взяли. Я ж не валяюся на вулиці. У липні до мене звернувся Янукович, а я вже тоді очолював фонд. Це була така перша щира розмова з ним. Він запропонував мені стати радником. Я йому сказав: "Вікторе Федоровичу, якщо ви думаєте, що я буду придатним для якихось брудних технологій, то я тут не помічник". Я, будучи радником й одночасно головою Фонду, організовував роботу, щоб провести чесні вибори.
Чому ж вони не вийшли чесними?
— У фальсифікації часто звинувачують Януковича. Однак ті, хто мав можливість впливати на вибори, і ті, хто висував його на президента, насправді не хотіли його перемоги. У них були свої плани, які розвіяв Майдан. Я можу навести скільки завгодно аргументів. До прикладу, виборчі штаби Януковича у всіх регіонах були сформовані з людей, які або не знали, чого вони там опинилися, або знали, що не для забезпечення його перемоги.
І хто ж це так сформував його штаби?
— Ті, хто мав реальну владу в регіонах. Яку владу там має сьогоднішній прем"єр-міністр? А ніякої. Що — він призначав глав адміністрацій, районних чи обласних?
Кучма всіх призначав?
— Точніше, йому готували кандидатури, а він тільки затверджував.
Ви розповідали про це Януковичу?
— Йому особисто я про це не говорив. Але його найближчому оточенню — неодноразово. Не знаю, чому вони не реагували. Мені було соромно спостерігати за цією грою, коли людину висунули, щоб спалити раз і назавжди.
Гадаєте, Верховний Суд прийняв рішення під тиском громадськості?
— Я думаю, що цьому рішенню ще буде приділено дуже багато уваги. Воно діє, і ми маємо його поважати. Але однозначно його визнавати, як більшість юристів, я б не став. Я колись, можливо, напишу з цього приводу. Щоб ніколи в нашій історії такі ганебні речі не повторювалися.
Що можете сказати про роботу нинішнього складу ЦВК?
— Там є багато першокласних фахівців. Але, по-моєму, зараз вони не діють як єдиний організм. Люди з регіонів звертаються до них за роз"ясненнями. А у відповідь отримують незрозумілі відписки. Мені іноді за них просто соромно. Ярослав Васильович дуже працьовита людина.
На Бессарабці жінки пропонують мені продукти
Це я колись запропонував його на посаду секретаря комісії. Але як організатор... я не впевнений.
Чи дорого коштує сприяти демократичним виборам? Який бюджет вашого фонду?
— Витрачаємо стільки, скільки надходить від благодійників. В основному, це мої друзі по нинішній і колишній роботі, які займаються бізнесом.
У вас такі хороші зв"язки?
— Так. Але найбільше щастя — це те, що сьогодні я сміливо і вільно ходжу по вулиці. Ходжу на Бессарабку. Там жінки пропонують мені продукти. Кажуть: беріть, пане Рябець, бо ви дуже порядна людина.
Ви от казали, що не брали хабарів і не піддавалися тиску. Але ж спроби були?
— Я дуже гладкий. На мене де сядеш, там і злізеш. Усі повинні усвідомити раз і назавжди: у ЦВК сфальсифікувати результати виборів не можна. Ківалов виборів не фальсифікував. І Давидович не сфальсифікує. Якщо й можна щось зробити, то тільки на рівні дільниць, де підраховуються голоси виборців. На всіх інших рівнях... це просто розмови неосвічених людей.
Після майже тригодинної розмови Рябець попросив помічників поставити відео. Освячували храм на Закарпатті, збудований за його кошти. Службу вів митрополит Володимир, добрий друг Рябця. Гості церемонії — Віктор Медведчук, Григорій Суркіс, Віктор Балога. Весь час вони поряд.
— Це унікальні кадри, — коментує Рябець, — тоді я ще був такий худий.
Медведчук і Суркіс на екрані слухають службу з виразом глибокої покори, хрестяться.
Вони що, теж віруючі?
— Та ні, не думаю. Мабуть, через телебачення приїздили.
6 жовтня 1959 року Михайло Рябець народився у селі Пилипець Закарпатської області
1982 — закінчив історичний факультет Ужгородського університету
1989 — закінчив юридичний факультет Львівського університету
1994 — депутат Верховної Ради
1994–1996 — начальник управління юстиції в Закарпатській області
1997–2004 — голова ЦВК
липень 2004 — голова "Фонду сприяння демократичним виборам"
липень—грудень 2004 — радник прем"єр-міністра Віктора Януковича
4 
1
Коментарі