— Він навіть нам не сказав, що їде на Майдан. Завжди все у собі тримав. Беріг нас, — утирає сльози хмельничанин 62-річний Василь Дунець. 1 лютого ховає сина 31-річного Дмитра, капітана Внутрішніх військ. Той служив у Луганську, наприкінці січна поїхав до Києва. 30 січня помер уві сні.
— Ми давай його будити, а він уже мертвий, — згадує 37-річний Олександр Росляков, заступник командира військової частини з виховної роботи. — Медики казали, що це серце.
Труну несуть шестеро солдатів Внутрішніх військ. Відспівують у православній церкві Московського патріархату. За 30 хв. від початку служби одному солдатові стає зле — падає на колег. Його підтримують, виводять на вулицю, медсестра дає понюхати змочену в нашатирному спирті вату. Вояка відводять у машину.
— То все екстремісти, — править священик. — Це спроба захопити владу. Вони ж б'ють наших солдатиків палками.
Люди мовчать, по закінченні виносять труну. Ідуть до цвинтаря.
— Такий молодий, і нема, — каже жінка років 50 у чорній шубі.
— Мусів виполняти приказ, — відповідає їй молодша у шапці та світлому пальті.
На поминальному обіді всі сидять мовчки, тільки час від часу перешіптуються.
— Уся наша країна корумпована, — голосно заводить вусань середнього віку. Розмови ніхто не підтримує. Чоловік замовкає.
— Діма не хотів туди їхати. І не мав. Але сказали, що треба, — розказує вдова 28-річна Наталія Дунець.
Дмитро закінчив Харківську академію Внутрішніх військ, служив у Криму. У лютому торік його призначили начальником фінансової служби військової частини №3035 у Луганську. З дружиною переїхали до цього міста.
— Діма ніколи не скаржився, все у собі тримав, — продовжує Наталія. — Мав золоті руки. Нам дали службову квартиру, він сам у ній ремонт зробив. У частині за рік так організував роботу, що йому старші офіцери заздрили.
— Діма з дитинства тягнувся до техніки, — згадує батько. — Я робив на заводі токарем. Принесу з роботи якусь плату, а він сяде і перепаює. Це в шостому класі. Пізніше половину моїх "Жигулів" сам перебрав, у 11-му класі підготував наукову роботу з радіоелектроніки.
— Діма закінчив музичну школу по класу скрипки, — розповідає мати 62-річна Мар'яна Дмитрівна. — Але я не хотіла, щоб він був музикантом. Для хлопця то несолідно.
— Ми всі — за Майдан, — говорить сестра померлого 38-річна Віталіна. — Діма — теж. Але мусив виконувати обов'язок. Того нам і не сказав.
2 
1
Коментарі