— Ситуація в країні настільки загострилася, що знову стоїмо на порозі соціального вибуху, — говорить правозахисник 55-річний Володимир Чемерис.
Що найбільше турбує в нинішній Україні?
— Що цивілізаційно країна рухається назад. Більшість росіян вважають, що їхня держава може бути великою лише тоді, коли вона — жандарм. А Україна велика, коли демократична. Зараз є спроба побудувати авторитарну державу. Але Україна не може існувати як авторитарна.
Її історія у XX столітті — це не тільки бандерівський рух. Це і Котовський, Щорс, Махно, Коновалець. Це і компартія Західної України, і українізатори 1920 років — Скрипник і Хвильовий. Це Іван Франко, який перекладав "Капітал" Маркса. Це соціалістична Центральна Рада. Тоді Україна проголошувала демократичні й соціальні реформи. Зараз говорять, що немає іншого шляху, окрім ринку. Його в нас будують уже 27 років. Ці реформи привели до зубожіння абсолютної більшості населення і збагатили невелику групу. Україну відкидають у XVII–XIX століття. Європейські країни тоді перебували в подібній ситуації.
До яких наслідків це може призвести?
— Під час "України без Кучми" говорили про зміну системи. Учасників протесту обурило вбивство журналіста Георгія Ґонґадзе. Але вийшли і студенти, і робітники, і селяни. Вони хотіли змінити життя, соціальну систему. На жаль, вона залишилася.
За три роки відбувся помаранчевий Майдан. Приводом стали порушення на президентських виборах. У результаті змінили главу держави, а не соціальну систему. Було велике розчарування.
Соціальні проблеми виштовхнули людей на вулицю і 2013 року. Але влада знову опинилася в руках олігархів. Отже, з високою вірогідністю буде новий Майдан.
У Верховній Раді є кілька партій. Усі вони представляють інтереси великого капіталу. І ніхто не висловлює позиції робітників, селян, безробітних. Навіть дрібного бізнесу. До ухвалення державних рішень треба допустити всі основні групи суспільства. Не можна пружину стискати до кінця — рано чи пізно вона розпрямиться.
Багато українців виїжджають за кордон. У цьому є позитив?
— Ну який тут позитив? Люди виїжджають і вивозять із собою родичів — у Польщу, Італію, Німеччину, Росію. А в нашій країні відбувається деіндустріалізація. Багато заводів ріжуть на брухт.
Нещодавно був у Барселоні. Спілкувався з українцями, які не знають, чи повернуться на батьківщину. Можливо, у них важча робота, але вони отримують значно краще соціальне життя. Наприклад, в Іспанії — безкоштовна медицина. Там є солідарне соціальне забезпечення громадян.
Ці кілька мільйонів, які виїхали, скоріше за все, не братимуть участі у президентських і парламентських виборах. Як це вплине на результат?
— Крім цих людей, ще кілька мільйонів проживають на Донбасі. І також не голосуватимуть. Це — перевага для тих, хто перебуває при владі. Не бачу підстав, якщо нічого не зміниться, вважати вибори демократичними.
Хто може перемогти на виборах президента 2019 року?
— Перше місце в усіх соціологічних опитуваннях займає Юлія Тимошенко. Арешт Надії Савченко додасть їй популярності. Але і за Тимошенко, і за Вакарчуком, і за Бойком стоїть великий капітал. Не бачу, що суттєво зміниться в країні, якщо хтось із них стане президентом.
Саакашвілі якось вплинув на ситуацію в Україні? Яка була його роль?
— Людина, яка була президентом, не захоче грати роль другої особи. А Порошенко відвів йому таке місце. Міхеіл не погодився з цим. Тому була неминуча конфронтація з Порошенком.
Україна отримала від діяльності Саакашвілі більше плюсів або мінусів?
— На певному етапі він ініціював акції протесту. Вони не мали особливої динаміки, але була пасивна підтримка людей. Бо він виступив проти Порошенка. В цьому, напевне, єдиний позитив від Саакашвілі. Він перестав бути політичним гравцем в Україні. За існуючої влади шлях сюди йому буде "заказаний". Не думаю, що зможе робити політичну кар'єру в Нідерландах (дружина Саакашвілі Сандра Рулофс живе і працює у Нідерландах. — ГПУ) чи США. Єдиною країною, де, після Грузії, міг реалізуватися, була Україна. Однак це йому не вдалося.
Кого можна зарахувати до політичної опозиції?
— Будь-кого, навіть "Народний фронт". Вони в коаліції з "Блоком Петра Порошенка", однак мають свої вимоги, які суперечать бажанням Порошенка. Але ці дві політичні сили перебувають в одному човні: якщо хтось випаде, то потоне й інший. До опозиції можна зарахувати й "Самопоміч", і "Батьківщину", і партію Ляшка. Але системної опозиції в нас немає.
Тобто?
— Політична опозиція — це ті, хто хоче потрапити на певні посади. А системна опозиція прагне не просто змінити людей при владі, а домогтися іншого соціального курсу. Такої в парламенті немає. Але вона існує в суспільстві. Хоча так і не оформилася в політичну партію. Однак рано чи пізно цей рух покаже себе.
Президент Порошенко тривалий час говорив, що не визначився з тим, чи піде на другий термін. Потім сказав, що балотуватиметься. Він має шанси на перемогу?
— Порошенко намагається побудувати авторитарний режим, але йому не вдається. Він не зміг сконцентрувати у своїх руках усі силові структури й владні повноваження. Все-таки міністр внутрішніх справ Аваков контролює значну частину силовиків, існують інші фінансово-політичні групи. І навряд чи всі вони підтримають похід Порошенка на другий термін. Якщо не підтримають, буде якийсь інший ставленик великого капіталу. Можливо, не один.
Ще важливий момент — чи буде підтримка Вашингтона. Наші політики їздять на кастинг (конкурс, що дає можливість підібрати найбільш цікавих учасників для проекту. — ГПУ), на різні "сніданки".
Яке місце в історії займуть попередники нинішнього президента — Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович?
— Ще мало часу пройшло від моменту їхнього правління, щоб дати однозначну оцінку. Але жоден із них не став творцем новітньої української держави. А деякі з них, якщо будуть живі, можуть опинитися на лаві підсудних. І, можливо, скоро.
А Порошенко?
— Думаю, він опиниться на лаві. Є всі підстави говорити про це.
Яких трьох-чотирьох змін потребує Україна для того, щоб почати швидко розвиватися?
— Перше: необхідне припинення війни.
Друге: треба скасувати так звані реформи — пенсійну, освітню, медичну. Вони призводять до зубожіння абсолютної більшості людей. Потрібно припинити приватизацію й націоналізувати стратегічні галузі промисловості. Запровадити прогресивне оподаткування. Воно позбавить олігархів не лише економічного, а й політичного впливу.
Третє: треба заохочувати кооперацію в селах і заборонити будь-яку приватизацію землі.
Як змінюватиметься ситуація на Донбасі в найближчі рік-два?
— Сутнісних змін не буде. Триватиме війна.
Крим повернемо тільки після розвалу Росії чи є інші можливості?
— Путін — невічний. Але ніхто з опозиціонерів, зайнявши його місце, не поверне Крим. Інакше перестане бути президентом Росії. Також треба розуміти позицію наших західних партнерів. Вона — така ж, яка була щодо республік Балтії під час Радянського Союзу. Вони не визнавали, що ті входять до складу СРСР, однак вели справи з ним.
Росія безсумнівно розвалиться. Питання лише — коли. І чи не приведуть наші можновладці разом із ультраправими до розвалу України швидше, ніж не стане РФ.
Яке найвагоміше досягнення України після Революції гідності?
— Безвіз із країнами Євросоюзу.
На відпочинку вимикає телефон
Володимир Чемерис був народним депутатом — з 1994 до 1998 року. Балотувався від округу у Львові. Член правління Української Гельсинської Спілки. За фахом — фізик-ядерник. За антирадянську діяльність його виключили з комсомолу й двічі відраховували з Київського університету імені Шевченка.
Народився у Конотопі на Сумщині. Був одним з організаторів студентських протестів "Революції на граніті" 1990 року та акції "Україна без Кучми" у 2000–2001 роках. Безпартійний.
— Займатися фізикою треба 24 години на добу. Я стежу за всіма подіями в галузі, але вже як любитель. Вільний час люблю проводити без мобільного й інтернету.
Живе у Києві. З Іриною у шлюбі 26 років. Вона директор "Української продакшнстудії". Разом подорожують. У березні померла їхня кішка Лапа, якій було майже 20 років. Мають вівчарок Руну й Альфу.
3 
1
Коментарі
2