— Він був найяскравішою фігурою націонал-демократичного руху на початку незалежності. Політиком від Бога, — каже правозахисник і публіцист, колишній політв'язень 68-річний Мирослав Маринович про В'ячеслава Чорновола. 24 грудня йому виповнилося б 80 років.

Чорновіл очолював Народний рух України. В 1990–1992 роках був головою Львівської обласної ради. Обирався депутатом парламенту. На виборах президента 1991‑го посів друге місце, після Леоніда Кравчука.

25 березня 1999-го у 61 рік В'ячеслав Чорновіл загинув в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Похований на Байковому кладовищі в столиці. У січні 2014-го Бориспiльський суд закрив справу про загибель Чорновола. Аварію визнали нещасним випадком. Однак Апеляційний суд Київської області направив справу на додаткове розслідування до прокуратури. Воно триває досі.

— У політичних таборах говорили: "Поки ми подумаємо, яке рішення треба прийняти, Чорновіл уже його сформулював і пішов уперед". Це був політичний самородок. Сьогодні таких бракує, — продовжує Мирослав Маринович.

— Наприкінці 1980-х — початку 1990-х Чорновіл відстоював вибір національної демократії. Це головна засада в розвитку України до сьогодні.

В останній рік проти нього зрадницьки піднялися "рухівці". Олександр Лавринович (член Партії регіонів і голова Вищої ради юстиції за президента Януковича, підозрюється в розтраті 8,5 млн грн. — ГПУ) був заступником Чорновола. Демократом. І саме він був у групі, яка вважала, що Чорновіл забирає на себе забагато світла політичної рампи. А вони — перспективні політики — перебувають у тіні.

Хвиля проти Чорновола несла корумповану складову. Наступала доба цинічного визначення своїх інтересів, а час ідеологічної чистоти відступав. Це — нинішні реалії. У таку добу йому було б важко.

Чорновіл міг очолити державу. Зі скепсисом реагую на слова, що Україна не мала свого Вацлава Гавела (дисидент і драматург, був першим президентом незалежної Чехії. — ГПУ). Чорновіл був талановитіший. Але народ і суспільно-історичні обставини були інші, ніж у Чехії.

— Він один із бікфордових шнурів (вогнепровідні, для запалювання вибухової речовини. — ГПУ) у боротьбі української нації за свої права, — говорить колишній політв'язень і екс-нардеп 80-річний Степан Хмара.

— Не можна уявити відродження Української держави без участі колишніх політв'язнів. Нас було шестеро в першій Верховній Раді. А вплив був, як у цілої фракції. Без нас Україна стала б одним із суб'єктів Російської Федерації.

Але Чорновіл не міг перемогти на президентських виборах 1991-го. Навіть якби був єдиним кандидатом від демократичних сил. Бо у 75 відсотках областей при владі були "червоні". І комуністична номенклатура організовувала вибори.

На початку незалежності головним був парламент. Треба було спершу його зробити контрольованим народом, демократичним, без "совка". Потім уже проводити президентські вибори. Тоді вже міг перемогти і Чорновіл. Але проґавили момент.

— Чорновіл послідовно руйнував радянську систему, — говорить 58-річний Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської академії.

— Очолив Народний рух після здобуття незалежності. Взяв курс на перетворення його в партію. Хотів зробити з аморфної широкої структури бойове об'єднання. Це привело до звуження підтримки. 1990 року ще незареєстрований Рух разом із демократичними силами набрав більше чверті місць у парламенті. А 1998-го за нього проголосували 8 відсотків виборців, за Компартію — 25. Створити модерну політичну силу йому не вдалося.

×