— Дмитро Ярош не займався політичною діяльністю з червня 2014 року. Пішов на фронт. Нею займався я. Потім мене поранили у червні позаторік. Півроку лікувався, — каже голова партії "Правий сектор" 33-річний Андрій Тарасенко.
На зустріч приїздить у редакцію "Газети по-українськи". У джинсах, светрі та кросівках. Помітно шкутильгає. Його обрали лідером партії 19 березня. Попередник Дмитро Ярош покинув провід 11 листопада торік.
— З Ярошем із партії пішли близько 30 відсотків людей. Серед них Олена Білозерська, Тарас Керницький, Андрій Бондаренко. Вони вважають методи й бачення Дмитра правильними, — говорить Тарасенко.
Чому Ярош пішов із партії?
— Після мукачівських подій (11 липня 2015 року. — ГПУ) він оголосив намір провести референдум про недовіру владі. Бо люди почали запитувати: "Чи ми насправді революційна, націоналістична й ідейна сила? Чи й далі петлятимемо?" Однак референдуму не було. Ярош говорив, що у воєнні часи не можна виступати проти влади. Ми ж наполягали, що, не змінивши ситуацію всередині влади, нічого не вирішимо на фронті. З цього й почались розбіжності. Ярош доручив провести конференцію, щоб визначитись, яким підемо шляхом. Але не приїхав на неї. Після цього заявив, що не хоче бути "весільним генералом" і оголосив про новий рух. Ми у нормальних людських стосунках. Ніякого ворогування.
Хто залишився у "Правому секторі"?
— Це молоді люди. Ми створюємо ідеологічну націоналістичну структуру. Вона формується й тримається на ідеї, а не на харизмі лідера.
Де берете гроші на партійну роботу?
— Раніше партії, які витрачали десятки мільйонів доларів на передвиборні перегони, говорили, що живуть на членські внески. Так не буває.
Як тільки з'явиться якесь серйозне фінансування, ми його покажемо. Ці два роки жили на те, чим допомагали бізнесмени "середньої руки". Починаючи з Майдану вони приносили хто скільки міг, хто скільки хотів. Але фінансові потоки були заточені на Яроша. У нас нічого не лишилося.
Щось змінили в програмі партії?
— Змінили її повністю. По кожній галузі все прописали. Наприклад, виступаємо за новий закон про партії — щоб не було можливості створювати кишенькові. Потрібен інший закон про вибори — щоб не було змоги купувати голоси. Виступаємо за електронне голосування, відповідно — за електронний уряд. За муніципальну поліцію, керівників якої обирали б люди. За виборність суддів і прокурорів: щоб не залежали він начальника, який їх поставив і вимагає нести "нагору" хабарі. Треба закон про імпічмент президента.
Як ставитесь до Мінських домовленостей?
— Влада тримає курс на так зване умиротворення. Рубатимуть наші намагання протистояти ворогу на фронті. Уже є рішення, що навіть батальйони Нацгвардії не допускатимуть на фронт. Там буде лише армія.
Влада хоче показати, що Мінські домовленості — правильні і що вони працюють. Але люди гинуть. Кожного дня маємо одну-дві смерті. Усе робиться для того, щоб заморозити конфлікт. Влада на перемогу не розраховує.
За скільки часу можна повернути Донбас і Крим?
— Коли Росія вирішила напасти на Україну, то не очікувала якогось спротиву. Мала відбутись анексія не частини Донецької та Луганської областей, а значно більше. Росіяни були впевнені, що їх не зупинять. Але зупинили — народними силами, всупереч державній політиці. Якщо зараз почати вести правильні перемовини на світовому рівні, правильно організовувати добровольчий рух, переформатовувати армію, то найближчим часом можна почати наступальні дії. Думаю, протягом півроку Донбас повернули б повністю. Із Кримом буде набагато важче і довше.
Які головні помилки і недопрацювання влади після Революції гідності?
— На жаль, все позитивне, що зроблено, було продиктовано ззовні. Реформ вимагає Захід. А наші депутати впираються, бо це битиме їм по кишені. Щось потроху вже працює, але загалом ситуація залишається старою.
Чому?
— Бо треба змінювати систему повністю, а не окремі її частинки. З чого все починається в державі? Із суддів. У нас ними, з одного боку, командують, а з другого — вони абсолютно безкарні. Потрібно, щоб судді напряму залежали від громади.
У країні вже четвертий місяць — політична криза. Парламентська коаліція розпалась, уряд — у підвішеному стані. Чому не можуть знайти спільну мову?
— Ця система людину або скурвлює, або випльовує. Незалежно від назви політичної сили, прізвища, посад, які посідали й посідають, усі вони — частина одної системи. Ці при владі, інші — в опозиції, потім міняються. Руки тут дві. І обидві роблять те, що говорить їм одна голова.
Будуть дострокові вибори?
— Думаю, будуть. "Правий сектор" на них обов'язково піде. Маємо довершити національну революцію.
Як довго протягне Росія в її нинішніх кордонах?
— Росія розвалюється на очах. Піднімається національна свідомість народів, які живуть там. Чеченці готові були відділитися ще 1991 року. Створять свою державу татари — зі столицею в Казані. Чуваші, башкири, удмурти. Можуть відділитись сибіряки: вони відчувають себе окремішними від Москви. Стародубщина в Брянській області, частина Білгородщини, Воронежчини, Кубань — перейдуть в Україну.
Незабаром Російська імперія розвалиться. Це стало очевидно після її нападу на Україну.
За побитого Леніна дали два роки умовно
Андрій Тарасенко народився у Кривому Розі Дніпропетровської області. Мати за фахом медсестра, батько — водій. Під час навчання в гімназії перейшов із російської мови на українську. Вступив на економічний факультет Криворізького технічного університету. Став членом "Тризубу" ім. Степана Бандери. Очолював криворізький осередок організації. Потім — Дніпропетровщини. Згодом — курінь, до якого входили вісім областей. В університеті провчився чотири курси — виключили за участь у націоналістичній організації.
2006 року переїхав у Київ. Став першим заступником командира "Тризубу". 2009 року Андрія Тарасенка умовно засудили на два роки — за пошкодження пам'ятника Леніну на столичній Бессарабці.
Брав участь у створенні "Правого сектора". Влітку 2014-го воював на Донбасі. Має осколкове поранення в ногу.
Одружений. Виховує 6-річних двійнят Іванну і Ярину.
3 
1
Коментарі