Із Романом Безсмертним "ГПУ" зустрілася у день, коли партії, що називають себе помаранчевими, мали розпочати переговори про створення коаліції у майбутній Верховній Раді. Напередодні лідерка БЮТ у прямому ефірі соромила керівника виборчого штабу "Нашої України", показуючи телеаудиторії супровідний лист на нібито 20 сторінок із проектом розподілу посад у майбутньому уряді. На думку Тимошенко, це свідчить про дріб"язковість Безсмертного, який розробляв цей проект.
У Генпрокуратурі вже понад тиждень лежить депутатський запит із вимогою розслідувати спробу конституційного перевороту з боку Безсмертного. Приводом стала його публічна порада президентові розпустити парламент.
Центральний штаб "Нашої України" розташований у старовинному, нещодавно відреставрованому будинку на вулиці Спаській у Києві. Біля входу припарковано біля десятка дорогих іномарок.
Усі чомусь бояться повторювати це слово
Після короткого очікування запрошують до кабінету Безсмертного. Приміщення продовгувате, зліва — робочий стіл, захаращений паперами, папками, символікою партії. Посередині — ще один стіл, на ньому — плетена тарілка з печивом. Звук телевізора приглушено: на "5 каналі" щойно завершився випуск новин.
Роман Безсмертний стоїть посеред кабінету, злегка спираючись на стіл. На ньому темно-коричневий светр, у лівій руці тримає товсту чорну ручку. Перепрошує, що змусив чекати.
Не шкодуєте, що зробили ті скандальні заяви, а потім ще назвали половину парламенту... ну, так, як назвали?
— Усі чомусь бояться повторювати це слово, — на обличчі Безсмертного з"являється посмішка.
"Говнюки", — нагадує кореспондент "ГПУ".
— Маленька преамбула, — каже Роман Петрович і починає крутити ручкою по столі. — Я виріс у сільській, дуже віруючій сім"ї. Мене виховували баба з дідом. Найстрашнішим словом було або "засранці", або "говнюки".
Безсмертний розповідає, як його дід любив полежати на лежанці під яблунею. І коли той кудись ішов, малий Роман залазив на дідове місце.
— Сонце світить, яблуня велика цвіте. Поволі, поки діда нема, ти засинаєш. Вітер так дме по обличчю, — згадує замріяно. — І тут вертається дід! А ти вже спиш і діда не бачиш. І він обзиває тебе або говнюком, або ще якось. Ніби: "Злазь, ти зайняв чуже місце". Це завжди звучало так по-доброму. Я волію вживати такі слова, аніж ті, які вживають люди, що критикують мене за цей вислів.
Ваше протистояння з Тимошенко збоку більше схоже на якийсь побутовий конфлікт, ніж на ідейні розходження.
Не дослухавши запитання, Безсмертний починає заперечно хитати головою.
— Я завжди реагую лише на дії пані Тимошенко, — починає трохи офіційно і раптом, майже з дитячою радістю, продовжує: — Ну, вляпалась у ТЛЮ (Тимошенко, Литвин, Янукович, фракції яких відставили уряд Єханурова. — "ГПУ"). Ну так вляпалась! Хіба це моя біда? От вляпалась, вже на всю катушку, — повторює ще раз і розводить руками: — Ну а чого я маю мовчати, коли воно ТЛЯ?
А Тимошенко у свою чергу "нашоукраїнців" назвала "групою в полосатих купальниках". Якось це не дуже нагадує підготовку до співпраці.
Роман Петрович починає щиро сміятися. Здається, йому подобається такий обмін прізвиськами. Зрештою він пояснює, що в документі, який "Наша Україна" надіслала БЮТ, є загальні і програмні засади, а також пропонується розподіл основних посад — "хто буде смикати всі ці речі".
Роль, яку взяла на себе Тимошенко, — це роль Троцького
— Я знаю, що ця частина у європейських країнах є ключовою. Моя позиція відкрита. Тому що якщо коаліція — це влада. А влада — це відповідні люди, відповідні посади і так далі. Я це прекрасно розумію. Але посади можна ділити тільки тоді, коли є принципи формування коаліції і є програма її діяльності.
До Тимошенко в мене ніякої особистісної відрази немає. Тим більше, у мене є принцип у житті: я не критикую людину, її особисті якості. Ніколи. У мене зауваження до ідеології, яку вона сповідує. Комуніста за те, що він носить партквиток, нічого критикувати. Треба критикувати дії та ідеологію.
Як же ви з нею тоді об"єднаєтеся?
— Можна і треба об"єднуватися з тим, хто може докласти цеглинку в будівництво спільного дому. Я знаю, наприклад, що вона набере... ну, менше десяти відсотків. Я прекрасно розумію, що це якась сила, це якась кількість громадян. У нас є з ними попередня історія. Є два зла — Янукович і Тимошенко. Ясно, що більшість, 51 відсоток, ми не отримаємо. Тоді треба шукати менше зло. Тому що вибір — або менше зло, або розпуск парламенту. Або буде помаранчева команда, і кожен отримає своє ярмо — тому що владу я розцінюю тільки як ярмо, або на вибори ще раз. Тому я й кажу, що Тимошенко — це менше зло.
Роман Петрович продовжує піджартовувати над колишньою начальницею:
— Я не критикую Тимошенко-громадянку. Я критикую ідеологію, яку вона сповідує? Півроку побула прем"єр-міністром — і вже криза м"ясна, цукрова, бензинова, — загинає пальці на лівій руці Безсмертний. — І пішло і поїхало. Ледь не дійшло до чорноземної кризи. Так же не можна!
Чи дорого коштуватиме виборна кампанія "Нашої України"?
— Політика взагалі дорога справа. Я не люблю забавлятися політикою, бо це дуже дорого коштує людям, — каже Роман Петрович і наводить приклад: — Сидить Тимошенко і думає: "Треба напакостить Ющенку, треба уряд відправити у відставку". Хороша ідейка. А які наслідки? Якби вона задумалася.
Краща риса Януковича — те, що він піддається дресурі
Я от наведу порівняння з нашої історії. Радянські люди мене зрозуміють. Договір по газу — це Брестський мир 1918 року. Невже це комусь незрозуміло? — вигукує Безсмертний, історик за освітою. — А роль, яку взяла на себе Тимошенко — це роль Троцького: "Ні війни, ні миру, а армію розпустить". І що далі? Я політикою займаюся, а засновник ТЛІ — забавляється. Нам же тоді важливо було отримати паузу. Щоб спокійно відпрацювати нові умови.
Що мають на увазі "нашоукраїнці", коли кажуть: "Інакше буде реванш"?
— Тема реваншу дуже глибока. Я, наприклад, дивлюсь рекламу. Сидить дуже добре мені знайомий Віктор Володимирович Медведчук і каже: "Помаранчеві мають бути відсторонені від влади", — Безсмертний кладе руки на стіл, як Медведчук у рекламі, і пробує відтворити на обличчі таку ж стурбованість за долю країни, як і лідер есдеків у ролику. — Я сиджу і думаю: ах ти ж? Не хочу знов повторювати слово. А скільки ти був там (при владі. — "ГПУ")? Ти вже через рік хочеш когось відсторонити. Тому я й кажу, що краще з Тимошенко. І краще я ще раз віддам для її переконання дні, місяці, роки, щоб обтесати її в політиці.
У чому бачите загрозу від Януковича і нинішніх "Регіонів"?
— До кращих рис Януковича належить те, що він піддається дресурі. Я знаю Януковича як кандидата на посаду прем"єр-міністра і його фразеологію. Я знаю його як голову адміністрації Донецької області. Пам"ятаю його методи роботи як кандидата в президенти. І я бачу сьогодні Януковича. Це людина, яка змінюється. Але він змінився не настільки, щоб усвідомити європейські демократичні цінності. Тому я і кажу про можливість реваншу.
На запитання, чи часто зустрічається з Ющенком, Безсмертний каже, що часто говорить з президентом по телефону, а бачаться не так часто.
Я займаюсь виборами з 1991 року, а Ющенко — тільки з 2001-го. Що він може мені порадити?
— Ви ж розумієте: це — президент країни, а я — громадянин. У нього країна — проблема, а в мене — вибори. Для чого мені свої проблеми приносити президенту? Тут спрацьовує принцип, якого мене навчив попередній президент (Кучма. — "ГПУ"). Він казав так: "Якщо хочеш робити добре, іди і роби. Чого ти тоді до мене ходиш?". Все ясно. У мене є своя ділянка — вибори. Кому ще треба морочити голову? Я ними займаюся з 1991року, а президент Ющенко — тільки з 2001-го. Що ж він може мені порадити?
Кажуть, що все відбувається якраз навпаки: що це ви даєте президентові всілякі недобрі поради.
— Все, що пишуть газети... — Безсмертний з усмішкою відстукує кожне слово кулаком по столу, — треба читати правильно. Все, що правда, залишаємо в голові, а полова має улєтучитись. Просто хочу, щоб ви зрозуміли, що я ніколи не брав на себе забагато. Ніколи не нав"язував свою позицію. Те, що я впертий? Так, це є. Те, що я намагаюсь у чомусь переконати своїх соратників, президента і роблю це вперто? Це теж правда. Але я не володію "необъятной властью" у питаннях переконання президента.
Безсмертний пригадує, що то саме він переконав колег узяти до "Нашої України" партію Володимира Щербаня. Це було на виборах до Верховної Ради 2002 року. Каже, що досі шкодує про ту помилку.
Роман Безсмертний народився 5 листопада 1965 року в селі Мотижин Київської області.
1990 року закінчив історичний факультет Київського педагогічного інституту. За фахом — учитель історії. Чотири роки вчителював у Бородянській СШ N 2 на Київщині.
1994 року за підтримки УРП пройшов до парламенту. Там п"ять років був представником президента Леоніда Кучми.
2002 року до Верховної Ради балотувався за списком "Нашої України" (N13). Був одним з керівників виборчого штабу блоку.
2004 року працював спочатку керівником, а потім заступником голови виборчого штабу Віктора Ющенка. Під час помаранчевої революції — комендант наметового містечка на Хрещатику.
4 лютого – 8 вересня 2005 року — віце-прем"єр-міністр з адміністративно-територіальної реформи.
3 
1
Коментарі