О 6.45 три десятки чорнобильців сидять на лавках у столичному Маріїнському парку, п'ють чай. У вівторок минув тиждень, як вони оголосили голодування.
По сусідству з голодувальниками — прим'яті купи листя. Чорнобильці використовують їх уночі як постіль. За 20 м чергує "швидка".
— Ночью одного из наших забрали. Сейчас в терапии, — каже чоловік, який умостився на розкладному стільці. — Сказали, "переохлаждение, гіпертонічна криза". Еще что-то. Ему первую помощь оказали.
До чорнобильців підходить 57-річна Тетяна Лукіна — колишня жителька міста Прип'ять на Київщині. Стає перед лавою, дістає кілька аркушів і одягає окуляри:
— Премьер Николай Азаров разпорядился оказать гуманитарную помощь африканскому государству в размере 1 миллион гривен, — читає жінка. Підіймає очі на чорнобильців. — Вот так, ребята.
— Мы еще не негры, — говорить 54-річний Геннадій з Луганської області. — Будем бананы есть — и нам помощь дадут.
— Кто пришел, не курите и не пейте чай, — кричить чорнобильцям 47-річний Павло Бродовський, священик Української православної церкви Московського патріархату. Він приїхав із Черкащини. Стає перед чорнобильцями. Тримає требник і причащає 13 голодувальників. Дає просвірку й кагор.
Чорнобильці дивляться на ноутбуці відео, на якому вони в центрі Києва їдять сосиски.
— Это было до голодовки, — каже один із них.
Коментарі
6