"Громадянин України Сергій Зайцев є бенефіціаром (одержувач доходів. — ГПУ) офшорної компанії "Інтрако менеджмент ЛТД", зареєстрованої на Британських Віргінських островах. Людина з таким же ім'ям і прізвищем є заступником генерального директора корпорації "Рошен" і співвласником ТОВ "Центрально-Європейська кондитерська фабрика" разом із Петром Порошенком", — пише у "Фейсбуку" 10 травня журналіст Дмитро Гнап, 38 років.
Компанія "Інтрако" сусідить з офісами фірм народного депутата від "Блоку Петра Порошенка" Ігоря Кононенка й самого президента на Рибальському острові в Києві.
У квітні британська газета "Гардіан" писала, що з офшору "Інтрако" переказували валюту доньці Кононенка. Також компанія оплачувала приватний літак, яким користувався президент Порошенко. У жовтні позаторік фірма закупила 500 т авіапального в дочірньої компанії російського Газпрому. Кононенко заперечував причетність власну і Порошенка до "Інтрако менеджмент ЛТД".
Також у документах фігурує перший заступник секретаря Ради нацбезпеки й оборони 46-річний Олег Гладковський. До 2014-го мав прізвище Свинарчук. Він — акціонер офшорної компанії "Теккфорд інвестментс файненшл корпорейшн", пов'язаної з корпорацією "Богдан". Співвласником останньої до 2009 року був і нинішній глава держави.
— Компанія була абсолютно легально заснована, коли я був бізнесменом. Для її відкриття отримали ліцензію Нацбанку, пройшли перевірку Служби безпеки України. Одразу по призначенні на держслужбу я вийшов з органів управління всіх компаній, — каже Гладковський.
Глава Адміністрації президента Борис Ложкін у "панамських документах" значиться акціонером "Інтегреті інтернешнл холдинг лімітед". Ця компанія брала участь у скандальному продажу холдингу засобів масової інформації Сергієві Курченку, близькому до "сім'ї" Януковича.
Петро Порошенко — клієнт панамської юридичної фірми "Моссак Фонсека" з 1990-х. Користується офшорними компаніями з Кіпру, Панами, острова Мен і США. Влітку позаторік створив фірму "Прайм асет партнерс лімітед" на Британських Віргінських островах. Юристи глави держави кажуть: це було потрібно для передачі управління корпорацією "Рошен" у "сліпий траст".
— Громадянам України не заборонено створювати компанію за кордоном. Закон накладає обмеження, коли особа стає державним службовцем. Вона повинна або продати бізнес, або залишити в управлінні інших, — каже фахівець із міжнародного оподаткування Андрій Серветник, 42 роки.
Офшорний бізнес у чиновника високого рівня є підставою для розслідування Антикорупційного бюро?
— Криміналу в існуванні таких компаній немає. Але є сенс з'ясувати, чи не було ухиляння від сплати податків, корупції в операціях з Україною. Поки що "панамський архів" — лише скандал. Є інформація, на яку варто звернути увагу. Але не факт, що її можна буде підтвердити з офіційних джерел. Не можна виключати також, що до цих документів потрапили й фальсифіковані.
Чи потрібна Україні деофшоризація?
— Так, якщо йдеться не про заборону володіти закордонними компаніями чи проводити операції з ними, а про боротьбу з ухилянням від податків.
Основна риса офшорів — можливість приховати інформацію про реальних власників бізнесу. Вона має відійти в минуле. Треба зробити так, щоб участь будь-якого українця у компанії за кордоном можна було розкрити.
Для цього є низка міжнародних угод з автоматичного обміну інформацією. Слід приєднатися до них і провести реформи з захисту інформації. Бо жодна країна не обмінюватиметься конфіденційними даними з фіскальними, правоохоронними органами, якщо є ризик їх потрапляння до рук бандитів.
В українське законодавство можна запозичити директиву Євросоюзу про протидію відмиванню грошей. Вона передбачає створення прозорого реєстру з вказаними кінцевими власниками кожної компанії. Він має бути доступний правоохоронцям, податківцям, банкірам і журналістам.
— Найчастіше в Україні уникають сплати податку на прибуток. Від нього потрібно відмовитись, як це нещодавно зробив Китай, — каже економіст Борис Кушнірук, 50 років. — Часто підприємства насправді збиткові, але за показниками української системи — прибуткові і повинні платити податки.
Крім того, судова, прокурорська системи в Україні — це своєрідні кримінальні угруповання. Від імені держави чинять масові зловживання. Продовжуються рейдерські захоплення майна. А вимога обов'язкового продажу валюти, приміром, паралізує бізнесову діяльність. За таких обставин бізнес не хоче вкладати кошти в українську економіку. Зберігати кошти в офшорах — надійніше.
Ще одна причина їх існування — можновладці беруть хабарі. Але тільки дурні — готівкою. Переважно роблять це через закордонні фірми. Слід заборонити співпрацю державних компаній із прихованими власниками. Жоден хабарник не відкриватиме на своє ім'я рахунок. Це доказ його кримінальних оборотів. Мічені купюри ще можна заперечувати, казати що підкинули, а з рахунком уже нічого не зробиш.
1 
1
Коментарі