— Віктор Янукович має випустити Юлію Тимошенко до кінця вересня, — каже політолог 43-річний Володимир Горбач і відчиняє двері кабінету в Інституті Євро-Атлантичного співробітництва — недержавній організації.
Засмаглий, у бузковій футболці та білих брюках.
— Це кабінет Бориса Тарасюка, але він тут буває рідко, — говорить про колишнього міністра закордонних справ п'яти урядів, а нині нардепа від "Батьківщини". — Використовуємо його як переговорний пункт, — усміхається Горбач.
У невеличкій кімнаті прохолодно. На стінах розвішані фото Тарасюка у Європарламенті. Горбач п'є каву із великої коричневої чашки і продовжує:
— Зараз у Тимошенко шанси поїхати на лікування за кордон значно вищі, ніж торік. Варіантів кілька: помилувати, скасувати її кримінальну статтю. Переговорники шукають найприйнятніший варіант, аби Янукович не втратив обличчя. Він вимагає продовжити ізоляцію Тимошенко в Німеччині. Щоб у клініці її не відвідували соратники, журналісти, щоб вона не могла робити заяви, не займалася політикою. Німці гарантувати цього не можуть, бо не згодні з такою позицією. Та й Тимошенко ніколи на таке не піде.
Наскільки важливе для ЄС визволення Тимошенко?
— Західні політики залежні від громадської думки у своїх країнах. А в Європі Юлія Володимирівна була зіркою телебачення, популярною фігурою у масовій свідомості. Викликав інтерес сам факт, що у країні колишнього Радянського Союзу може бути політиком жінка. Відіграла роль і емоційна поведінка Тимошенко. Бо жінки-політики в Європі зовсім інші.
Чому питання лікування Юлії Володимирівни за кордоном можуть вирішити у наступні кілька тижнів? Бо 22 вересня відбудуться парламентські вибори в Німеччині. Ця тема важлива для Анґели Меркель. Вона відвідає Тимошенко перед телекамерами у клініці — німецька громадськість оцінить це як особисте досягнення канцлера.
З іншого боку, існує змагання амбіцій між західними лідерами та Януковичем. Ще ніхто не поводився з ними так, як український президент. На Заході його сприймають як негідного партнера та суперника. Поступки йому виглядатимуть в очах виборців як здача слабшому.
Євросоюз не веде масштабної геополітичної гри, як Сполучені Штати чи Китай. Але дбає про своє оточення: європейцям добре, коли й у сусідів усе добре. ЄС зацікавлений, щоб вони були внутрішньо подібні до нього. Асоціація — це не інтеграція. Але асоційованими можуть бути два суб'єкти, які більш-менш подібні. Плюс — через економічну кризу Європа прагне збувати нам свої товари. Українська влада це розуміє і використовує. Однак ринок у нас чималий, а купівельна спроможність українців — низька. Виходить парадокс: ми хочемо позичити гроші у МВФ, щоб бути привабливим ринком збуту для Європи, — сміється.
Скільки часу знадобиться Україні для повної інтеграції до Європи?
— Сім-десять років. Однак за президента Януковича це неможливо. Європейські лідери не приймуть його до свого кола. Він наробив чимало політичних помилок. Та й треба, щоб Янукович чесно виграв вибори 2015 року. Зробити це буде важко. А недемократичні вибори ще більше віддалять перспективу входу до ЄС.
Як змінитися Януковичу, щоб стати своїм на Заході?
— Він — закритий політик. А Захід любить відкритих і щирих, таких, як Горбачов. Янукович же давав обіцянки західним політикам, а не робив нічого. До того ж він ще й мстивий.
Уся нинішня зовнішня політика України — це виправдовування. У такій ситуації сформувати позитивний імідж держави чи лідера неможливо. Лікування Тимошенко за кордоном здатне покращити враження від країни. Але на імідж Януковича це навряд вплине. Його все одно сприйматимуть як людину з авторитарними замашками.
Двічі дзвонить "Запорозьким маршем" мобільний. Горбач не відповідає.
Кого Європа добре сприйме як президента після 2015 року?
— Найважливіше для них, щоб вибори в Україні пройшли справедливо.
Кличко може бути цікавим, бо в нього непересічна історія. Західні політики бігають навколо Віталія, фотографуються з ним, як і українці в райцентрах. Плюс — Кличко говорить іноземними мовами. У Німеччині є гостем різноманітних телешоу. Він там жартує, почувається розкутішим, ніж удома, бо нікому нічого не винен.
Яценюк міг би бути цікавим — завдяки віку. Його можна подати як вундеркінда, який ще до 40 років став президентом. Плюс — комунікабельний.
Тягнибока європейський істеблішмент серйозно поки що не сприймає.
Що опозиціонери мали б робити, якби справді добивалися звільнення Тимошенко?
— У них був шанс звільнити її у випадку перемоги на парламентських виборах 2012 року. Та опозиція побоялася виграти передчасно, щоб не брати на себе відповідальності. Бо в українській політиці вважають, що головні вибори — президентські. Тому опозиція чекає, коли влада стане ще слабшою, економічна ситуація — гіршою.
Які можуть бути наслідки непідписання Угоди про асоціацію?
— Виникне політичний конфлікт, який здатен перекинутися на частину суспільства. Можливі масові протести. А Росію непідписання стимулюватиме вчергове натиснути на Київ. Та провал асоціації не означає автоматичного вступу до Митного союзу. Думаю, українська влада пручатиметься.
Чи матиме Янукович шанс переобратися після провалу асоціації?
— Так, але спробує закрутити гайки всередині країни ще сильніше. "Білорусизує" Україну, звузить свободи. З іншого боку, непідписання може зруйнувати владний режим ізсередини. Там іде кланова боротьба жорстокіша, ніж із політичними опонентами. Їм є що втрачати в разі непідписання Угоди. Для олігархів та Януковича вона слугуватиме щитом, який захищатиме їхню власність від експансії російського капіталу.
Олігархи скажуть своє слово на президентських виборах, які є боротьбою ресурсів. Тимошенко 2010-го програла, бо вони зробили ставку на Януковича.
На кого олігархи ставитимуть 2015 року?
— Не обов'язково на чинного президента. Можуть і на будь-кого з опозиції.
Криміналітет просто так не віддасть владу, казали ви. Що робити громадськості?
— Необхідно сконцентрувати всі свої ресурси і сили для головного стратегічного кроку — президентських виборів. Опозиції задовго до початку кампанії треба розподілити між собою ролі та функції. Дати чіткий сигнал суспільству: що буде після перемоги, хто які посади обійматиме. Потрібно сказати: "Якщо вибори сфальсифікують — ми не погодимося. Сформуємо органи влади й працюватимемо на противагу самопроголошеній владі". Це буде революційний шлях. Люди мають бути морально до цього готові й переконані — інакше неможливо.
Чому опозиціонери не йдуть цим шляхом?
— Вони не довіряють одне одному. Думають, соціологія визначить, хто з них кращий. Це — помилка. Час подолати цю ілюзію є, але небагато. Розпочинати президентську кампанію треба навесні 2014 року.
Працював помічником двох нардепів
Володимир Горбач народився у селі Хороше Озеро Борзнянського району Чернігівщини. Закінчив історичний факультет Чернігівського педінституту. Сім років викладав політологію. Очолював обласну організацію партії "Реформи і порядок".
2000-го переїжджає до Києва. Працює політичним аналітиком Інституту Євро-Атлантичного співробітництва, помічником нардепів Миколи Томенка й Бориса Тарасюка.
— Я постраждав від помаранчевої революції, — жартує Горбач. — Коли Тарасюк удруге став міністром закордонних справ — втратив роботу помічника.
Заснував і очолює сайт "Євроатлантика.інфо". Захоплюється історичними книжками.
Дружина 42-річна Віталія — психолог. Виховують сина 11-річного Дениса.
1 
1
Коментарі
26