"Янукович мав би ходити до слідчого"

 

— Ось ця картина присвячується сьогоднішньому стану України, — народна депутатка від блоку "Наша Україна — Народна самооборона" 47-річна Ксенія Ляпіна показує на велике фото за своєю спиною. На чорно-білому знімку водяні бульбашки різного розміру. — Ці бульбашки надуті дуже правильними словами, але результату ніякого. Як і 2005-го чи 2006 року. Зараз картина загострилася ще й тим, що прямуємо до диктатури й обмеження свобод, що люди мали останні шість років.

Депутатський кабінет Ксенії Михайлівни заставлений квітучими орхідеями. На столі — помаранчева чашка з підковою "Нашої України". Ляпіна півтора року тому перейшла в "За Україну!" В'ячеслава Кириленка.

— Невизначеність напрямку руху країни висока як ніколи, — каже. — Чуємо багато слів про реформи в економіці, як воно все має процвітати, а насправді є броунівський хаотичний рух — і ніякого результату. Неспроможність — діагноз цій владі. Скільки Янукович давав китайських попереджень міністрам, обіцяв кадрові зміни. І що? Міністри працювати краще стали?

Ми зібрали факти, що робилося ці півтора року з дерегуляцією в ліцензуванні, дозвільній системі. Вийшла цікава картина — деякі речі імітувалися. Звітують про скорочення кількості ліцензій на 30 процентів, а скорочують насправді на 5. Запитання: кого ми дуримо? Світовий банк та Міжнародний валютний фонд? Хоча в цій неспроможності влади для України є і позитив — свободу до кінця не додушать.

Але Янукович підписав Пенсійну реформу, була Податкова реформа.

— Що були ті реформи, що ні. Податкова як перевіряла, так і перевіряє. Хабарі ростуть відповідно від загального зростання цін. Наші чиновники — прекрасні психологи. Головне їхнє завдання, що їм і ставлять, тонко відчути де і скільки можна взяти, — рукою імітує рух хвиль. — Іноді вони помиляються, бо не всі розумні. Тоді підприємці обурюються, вибухають. Ще можуть вибухнути, коли власність забирають неприховано бандитським способом. Підробляють реєстри, документи, приходять із грішми до суду й отримують якесь незаконне рішення. А тоді вже йдуть із бітами "виконувати закон".

Куди звертатися, якщо забирають бізнес таким способом?

— А от немає куди. Треба об'єднуватися в комітети фізичного самозахисту. Українці мають тут велику історію. Згадаймо Холодноярську Республіку 1920-х. Вона самотужки могла встояти проти регулярних військ.

Ці самі чиновники сиділи і при Ющенку з Тимошенко. Чому ця каста залишилася недоторканною?

— Це колективна провина нашої влади. За п'ять років можна було б зробити незалежну судову систему. Перше — законодавчо розділити ролі. Що сьогодні в нас прокуратура? Вони державні обвинувачі. Чому тоді ведуть слідство? Адже МВС веде слідство, СБУ. То скільки слідств має бути? А призначення суддів? Воно ні в які рамки не лізе. Там усі родичі нинішньої влади. Ця система плодить залежних і корумпованих суддів, прокурорів. Їх використовуватимуть, як захочуть. Хто піднімається вище трави, його одразу починають пресувати.

У тій же Італії демократія не найсильніша. Але є система незалежних прокурорів, які таскають прем'єра і мільярдера Берлусконі, як Тузік тряпку.

Президент говорить, що не впливає на суди.

— Усі бачать, що це — неправда. Якби були незалежні прокурори, то Янукович ходив би до них як мінімум дев'ять місяців і давав свідчення по "Межигір'ю". Пояснював би суспільству, звідки в нього ця земля.

Янукович сконцентрував у себе всю систему влади, і вона гірша за кучмівську. У Кучми не було керованого парламенту. Йому було складно майже з усіма прем'єрами.

Що чекати в найближчий рік-півтора?

— Ми всі по інший бік паркану влади, тож ми не знаємо, що там робиться. Нас, помаранчевих, звинувачували ніби ми все робили напоказ. Ця ж влада, навпаки, все приховує. Хоча є в них усе — і кумівство, і свої "любі друзі". Деякі із тими ж прізвищами. Як от Давид Жванія (нардеп-"нунсівець". — "ГПУ").

Який найбільший ризик для влади?

— У тому, що не зможуть утриматися після парламентських виборів 2012 року.

Незадоволення владою зростає, однак рейтинг опозиції завмер. Чому?

— Виборці не бачать для себе внутрішньої гарантії, що ми можемо щось зробити єдиним фронтом. Нам треба це довести. Протягом кількох найближчих місяців виробити зрозумілі відповіді. Тоді довіра до опозиції повернеться. Проблема і в тому, що нема беззаперечної кандидатури лідера. Тимошенко — борець, але загальновідомо яких економічних помилок припускалася. Чи зробила вона висновки і як її потім стримувати в популістських кроках?

Яценюк в економіці свідоміший, але чи пройде іспити щодо свободи й демократії?

Гриценко — прекрасна людина, демократ, але харизмою не охоплює достатню кількість прихильників.

Оптимальної кандидатури нема. Її і не буде. Значить, замість одного месії маємо створити команду людей, які перевірені певним досвідом і спроможні звалити на себе відповідальність за країну.

Багато чула, що треба відкинути всіх старих лідерів і чекати нових. Це неможливо. Якщо нові не прийшли, значить вони — не лідери. А діяти треба вже.

Крім спільних кроків, потрібна програма реальних реформ, величезна організаційна робота в регіонах.

— Програма потрібна. Просто весь цей час ніхто не міг сісти, поговорити і скласти план найближчих кроків. Це змогли зробити тільки зараз, коли стало зрозуміло, що диктатура все ближче. Півтора року пішли на те, щоб опозиція оговталася.

Варто спробувати об'єднатися в одну політичну силу?

— Ні. Фактично треба творити блок. Призупинити тимчасово членство у своїх партіях і піти від однієї. Неважливо, від кого. А потім повернутися в свої партії і розвивати їх. Якщо хочемо будувати демократію, потрібна розгалужена партійна система. Нам не треба, щоб була одна владна партія, а друга — дозволена опозиція. Їх має бути більше.

В опозиції обмежений доступ до засобів масової інформації. Як достукатися до виборця?

— Ходити від дверей до дверей. Це — найкращий спосіб. І розмовляти з людьми чесно, треба визнати помилки та прорахунки.

Нового закону про вибори нема. До якого варіанту готується опозиція?

— Мажоритарка зараз під великим питанням. Це видно з промов президента. Він до останнього моменту буде цим маніпулювати, а ми не знатимемо, до яких виборів готуватися: чи за списками, чи по мажоритарці, чи за змішаною системою. Тримати опозицію в невизначеності дуже вигідно. Так ми не зможемо ефективно реалізувати наші домовленості.

Чого чекати, якщо опозиція отримає в наступному парламенті ще менше представництво, ніж тепер?

— Це буде ще одним кроком до реальної диктатури.

×