Депутат фракції "БЮТ-"Батьківщина" у Київраді 50-річний Олександр Бригинець голодував з 24 квітня до 10 травня. Так підтримував ув'язнену в Качанівській колонії Юлію Тимошенко, яка оголосила голодування на знак протесту проти насильницького переведення її до лікарні.
Зустрічаємося з Бригинцем на Хрещатику біля будівлі Київської міськдержадміністрації. Він у льняній вишиванці із синім орнаментом. Її подарував "нунсівець" Олесь Доній. Півкварталу йдемо до наметового містечка під Печерським судом, де він голодував. Каже, що в перший день пив розбавлений сік, додав гречку, а за три дні — ошпарений помідор.
— Вихід з голодування складніший за саме голодування, бо розбавлені соки дають організму менше енергії, ніж треба, щоб їх переробити, — розповідає дорогою, повільно крокуючи. — Сьогодні зранку зварив 2 ложки гречаної каші, переклав до піали, подивився на неї й думаю: "Боже, як це багато". Трохи з'їв, і все.
За 5 хв. доходимо до наметового містечка. Йдемо повз плакат з фотографією "регіонала" Михайла Чечетова в образі диригента та написом "Дирижер оркестра идиотов". Під плакатом плаха із сокирою і закривавленою рукою з пап'є-маше. Чечетова пародіюють, бо під час парламентських голосувань він жестами показує колегам, як голосувати.
Бригинець вітається з кількома жителями містечка, сідає на пластиковий стілець у білому наметі.
— Як справи? — запитує у нього один та простягає руку привітатися.
— На 300 грам поправився, — з усмішкою відповідає Бригинець і киває в бік одного із сусідніх стільців.
Він говорить швидко. Раз по раз закладає довгі пасма за вуха. Ліве вухо заклеєне пластирем — розсік його в останній день голодування, бо знепритомнів та впав.
— Вдарився головою об двері, — каже. — Наклали сім швів. Це була друга втрата свідомості. Перший раз впав за добу до того, але тоді вдало сповз по стіні. Лікарі вкололи знеболювальне й радили завершувати голодування, бо ліки дуже сильні. Я не хотів. Але наступного дня зранку дізнався, що Тимошенко завершила голодувати. Тому і я також. Зробив кілька аналізів. У крові та сечі після голодування находять певні речовини. Це доказ, що людина дійсно не їла. Трошки відновлюся й пройду повне обстеження.
Від розмови у нього шерхнуть губи. На них проступає кров.
— Оце перший раз так довго говорю, а в роті не пересихає. Говорив би й говорив, — розповідає Бригинець про враження під час голодування. — Перший день у мене був дуже напружений, не було коли думати про їжу. Другий день — сесія Київради й там знову був дурдом. Третій день — піша хода опозиції, також нормально пройшло. Хоча і відчував слабкість. Починаючи з третього дня ти у такому стані, як показують голодаючих — хочеться лежати з пов'язкою на лобі й нічого не робити. А ми четвертого дня поїхали до Харкова. Коли поверталися, заїхали в Мгарський монастир та зайшли в магазинчик, де монахи продають їжу. І якраз принесли гарячу паляницю й стояв кефір з їх ферми. Таку їжу я їв у бабусі в дитинстві. Й мене як замкнуло — кілька хвилин думав тільки про цю паляницю та цей кефір. А потім скоріш поїхав звідти. Наступного дня у Києві бажання їжі зникло, жодного разу не з'являлася думка, що треба поїсти. Але я став відчувати, що слабшаю. В інтернеті прочитав щоденники чоловіка, який двічі голодував по 40 діб. Він наполягає, що не можна лежати цілий день. Треба ходити. Пояснює, що зранку людина прокидається та відчуває слабкість. А якщо не встане, то цей стан наступними днями тільки посилюватиметься. Тому треба посилювати м'язи, задавати їм тонус. Слабість пропадає, й організм входить у спокій. Він його називає режим сніжинка. Я почав більше рухатися. Ходив до Володимирського собору, у парк Шевченка.
Окрім Бригинця, у наметовому містечку голодували восьмеро прихильників Тимошенко. Перед виходом з містечка він вітається з однією з них — 40-річною Лілією Клінчук. Вона голодувала 12 діб.
— Хорошо виглядаєш, — привітно нахиляє до неї голову.
— Ви також, — відповідає. — Помолоділи.
2 
1
Коментарі
44