— Почуваюся трохи краще за інших автомайданівців, які зараз на лінії фронту. Живу в Мюнхені у друзів. З Європи вестиму підпільну війну, — каже один із лідерів Автомайдану 29-річний Сергій Коба. Говоримо скайпом. Інтерв'ю переносили двічі. Перший раз через таємний виїзд Сергія з України, другий — через його поїздку на економічний форум у Давос. — Там зібралася велика кількість українських патріотів. Пікетували з першої до п'ятої дня. Всередину нас не пустили.
Порошенка там не бачили?
— Ні. Я йому написав есемеску, щоб він допоміг нам виступити на форумі. Він не відповів.
Продовжуєте протести на машинах?
— Із цим складно, бо заборонено пересування колоною. Їжджу своїм помаранчевим "Фольксваґеном". Машина була в арешті. Щоб мене не затримали, ми з автомайданівцями провели таку операцію — один був на моїй машині, я їхав другою, іншою дорогою. Пересувалися сільськими шляхами, щоб менше попадатися на очі даїшникам. Бачили два пости. Одна машина під'їжджала до них, замилювала очі, а я проскакував. На кордоні мене побачили наші прикордонники, упізнали: давай, хлопче, швидко, ми з тобою. І пропустили без черги.
Чому втекли?
— Телефонували незнайомі, казали, що мені світить 15 років. Це був наказ знайти мене, де б не був. Порадився з Дмитром Булатовим (активіст Автомайдану, який зник 22 січня. — "ГПУ"). Він запропонував вилетіти. У мене була відкрита шенгенська віза. Зібрався за годину, речей не брав.
Ви — бізнесмен, забезпечена людина. Для чого вам було встрявати в політику?
— Протестувати почав після відмови від асоціації з ЄС. Я часто подорожую Європою. У кожному місті в Німеччині біля кіосків лежить газета. Люди беруть і кидають 50 центів. Повертаюся в Україну і бачу, як все погано. Їздив і Росією, і Білоруссю. Даїшники зупиняють без причини, щоб доколупатися. Коли Азаров призупинив курс на Європу — у мене вкрали надію. Типу "хлопці, ніякого хорошого майбутнього". Через це й вийшов на Майдан, і на сцену 19 січня (закликав людей пікетувати Верховну Раду, щоб скасували закони від 16 січня. У той день почалося силове протистояння між силовиками й активістами на вул. Грушевського. — "ГПУ"). Я не планував ніяких промов. Але коли почув, що говорить та трійця, увірвався терпець. Хотів силою вирвати мікрофон. Організатори погрожували вивести зі сцени. Я дивився на пенсіонерів у перших рядах — у них сльози на очах. Зрозумів, якщо зараз не виступлю, до кінця днів буду шкодувати. Тому пішов на Грушевського.
Дмитро Булатов зник. Маєте якісь здогадки?
— Він теж хотів виїжджати, але не знав, коли. Поруч мали бути наші спільні друзі з Автомайдану, каратисти, кікбоксери. З ними теж нема зв'язку. Ми домовлялися, що Дмитро зв'яжеться хоча б зі мною, якщо виїде. Його могли затримати на кордоні.
Європою їздите з прапорами на машині?
— Так, з одного боку український, з другого — європейський. Деякі поліцейські просили зняти, щоб прапор не зірвався й не затулив скло іншому водію. Радили їхати не більше як 40 кілометрів. Але все чемно.
Українські даїшники хочуть змін, як думаєте?
— Хочуть. Не протестують, бо 90 відсотків не бачать лідера в опозиції. В усіх одна причина: у нас діти, що ж буде, якщо без роботи залишимось? Я їм казав: а ви все життя збираєтесь отримувати цю мізерну зарплату? Поживете два-три місяці без роботи. Це не Африка, де їжі нема. Зате будете знати, що підтримали людей. Щовечора дорогою додому з Майдану у Вишгород заїжджав на пост ДАІ. Наші розмови затягувались на 4 години. Їм же цікаво, що відбувається.
Що кажуть європейці, коли вас бачать?
— Підтримують. Правда, спочатку про Кличка говорять.
А ви що думаєте про Кличка?
— Я йому казав: Віталік, народу треба лідер. Візьми на себе відповідальність — будеш героєм. Він відповів: я боюся, що проллється кров. Та якби в мене була така слава і репутація, я би вийшов до "Беркуту". Вони би сказали: нє, Віталіка ми бити не будемо. Навіть якби не перейшли на бік мітингувальників, уявляєте, який би дух був у людей. Кличко цього не зробив. Тому програв гру. Якби Тимошенко була на волі, це вже давно скінчилося б. Це кажуть навіть ті, хто її ненавидить. Вона набагато сильніший політик, ніж ота трійця разом узятих.
Ви маєте політичні амбіції?
— Звичайно. Хочу стати президентом України. Поки ми говоримо, за годину мені прийшло 229 повідомлень. Підтримують, дякують. Ми тягнули цю революцію, як могли. Якби не Автомайдан, люди вже зневірилися б і розійшлися. Тому якщо свою кандидатуру висуну — багато людей за мене проголосують. Так, у мене нема політичного досвіду. Але що з того, що він є в багатьох депутатів.
Коли повернетеся в Україну?
— Коли почуватимуся в безпеці.
3 
1
Коментарі