Самогубство дипломатії. Як гравці в КВК провалили зовнішню політику України

Днями секретар Ради національної безпеки й оборони України Олексій Данілов зробив дуже необережну, хоч і сміливу заяву. Мовляв, Україну на міжнародному рівні можуть представляти лише сам президент Володимир Зеленський. Ну або голова уряду Денис Шмигаль, або голова парламенту Руслан Стефанчук.

Ну і хіба що керівник МЗС – Кулеба.

Заліт тут у тому, що не було названо головного "розводящого" – пана Андрія Єрмака. Бо він якраз і хоче, щоби всі думали, що реал-політик – це його справа. А Верховна рада і Кабмін – лише декорації у його п'єсі.

З цього меседжа розуміємо: Данілов показав, що у команді президента – "тьорки".

А ось загальне бачення Володимиром Олександровичем ситуації із зовнішньою політикою.

Зеленський вважає себе творцем політики.

Маю чіткий і смішний інсайд з Банкової. Усі знають, що Володимир Олександрович дуже западає на лестощі. І от йому, сердешному, хтось вклав у голову, що кого він обійме у Штатах – той і стане президентом. І він щиро в це вірив до поїздки в Нью-Йорк. Без жартів. Чудак думав, що він дійсно найвеличніший лідер сучасності. На рівні із Сі Цзіньпіном. Нє, нуашо.

А у Штатах днями проголосували бюджет до кінця року, щоб уникнути шатдауну. І Україна лишилася з мінус $3,3 млрд вже цього року. А це пенсії і зарплати бюджетників десь на півтора місяці.

А там же ще Джо Байден просить $24 млрд на наступний рік. І вони поки в тумані. Як той йожик.

Бідушка.

 

Зеленський повернувся із заокеанської поїздки збентежений. А все чому? Тому що в ОП цікаві методи в дипломатії. Бо трагічний голос Зеленського і водночас образ нєбрітиша-мачо в новому сезоні "Сватів" (закреслено) "Офіс президента замість МЗС" не заходить західним союзникам.

"Нє вєрю" – так словами Станіславського говорить сценаристам, постановникам і акторам колективний західний істеблішмент.

Провал п'єси.

Ібо нєфіг. Якщо Зеленський косить під військового, входить в образ і носить хакі, то Кулєба на зустрічі з Байденом в кєдах на босу ногу викликає болісні посмішки у професіоналів. Провал. Не можна кадровому дипломату приходити на рандеву в кєдах, коли усі загорнуті у костюми і дивують краватками.

Старе дипломатичне правило: зустрічають по одягу – проводжають за розумом.

А тут Данілов зі своїми зауваженнями – хто може представляти Україну, а хто ні.

Данілову, звичайно, неясно, що є горизонтальні зв'язки. І що у мене є друг. Поляк. Він професор у Щецінському університеті. І він питає мене: що можуть означати слова Данілова? Це типу заборона нам спілкуватися? Бо ми ж запросто здійснюємо мережеву горизонтальну наукову дипломатію.

І я кажу польському професору: не зважай. То такі дипломати, які і з зерном біди нароблять. Не звертай уваги. Пояснюй студентам, що тут специфічне: зовнішню політику здійснюють гравці в КВК. А студентам знак: вчіться, бо невігласи творять історію, але у неї і вляпуються.

А метод "Альо, чьо ми не в НАТО?" викликає роздратування у все більшої кількості учасників різних Рамштайнів і конференцій. Провал.

Не додає нам балів і постійне намагання обдурити розумних людей. Не можна з експертами і досвідченими західними політиками розмовляти тим самим тоном і словами, як і з наївними прихильниками нашого президента.

Набір слів до дітей і дорослих має бути іншим.

Офіс намагається відсторонити усіх від спілкування із союзниками. А треба би було використовувати різноманітний потенціал. І зв'язки Порошенка та інших "єсівців". Митців, науковців, спортсменів. Той же Віталій Кличко міг би "наколядувати" допомогу Україні у сотні мільйонів. А ще більше – моральної допомоги. Неоцінененої. Але в Офісі ревнують і нервують. І нікого за кордон не пускають. Бо західний світ мусить бачити лише одне уособлення України.

А іншої бути не може.

А так не буває. І тому це провал.

Голос небагатьох кар'єрних дипломатів не чути. Їх не пускають до вух Зеленського. Тому й маємо скандали. Бо зовнішню політику творять діджеї, продюсери валєнтіни і епатажні ескортниці. Провал.

В Офісі зараз паніка. Мінфіну і НБУ офісні кричать:

– А може, продамо більше облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП)?

– Але це не врятує. Скільки не куплять.

– А може, а може... а може???

Якщо нам Штати не дадуть на наступний рік $24 млрд – ми станемо. І це очевидно. І тому треба просити. Не клянчити, але і не вимахуватись з "альо". Не бикувати.

І нашим хлопцям в посольствах натякають: справу врятують лише реформи і кадрові зміни. Знімайте Татарова – матимете гроші.

І зараз знову здіймуть гвалт: ми тут за всіх, а вони...

А вони хочуть, щоби зняли Татарова. А потім Єрмака.

І щоб Офіс президента не ідентифікував себе з українським народом.

Бо метод "держава – це я" у ХХІ столітті не канає. І Україна – це точно не Зеленський. І не Єрмак. А значить, виступати від імені України можуть усі українці.

Але є одна очевидна біда.

Союзники натякають, що гроші будуть в обмін на реформи і кадрові рішення.

А в Офісі президента знають: цивілізація нас не залишить на поталу Мордору. А значить, будуть погрожувати, але бабки і зброю дадуть. Нікуди не дінуться. Тому робимо фасад, запевняємо, що ось-ось почнемо. А насправді робимо біг на місці. Тай по всьому.

От цікаво, чи є якийся режим самозбереження у Володимира Олександровича?

Як вони маневруватимуть? Будуть гратися, поки союзникам не набридне?

І ми усі – заручники гри Офіса президента із союзниками.

Чи надовго?

×