Лендліз по-російськи: як зброя і техніка окупантів допомагають нищити їх самих

Трофейна зброя в сучасній воєнній історії ніколи не відігравала такої ролі, як у нинішній російсько-українській війні. І справа не лише в тому, що російська армія та наша озброєні за однаковими стандартами, але й в "героїчності", з якою окупанти тікають від ЗСУ, полишаючи за собою купу техніки й боєкомплектів. Розбираємося, як саме щедрий російський лендліз допомагає нам перемагати.

Ще раз нагадаю: російська армія і наша озброєні за однаковими стандартами. Це приблизно радянська армія кінця 1980-х з не надто частими зразками вітчизняного виробництва. Тому будь-які трофейні боєприпаси, обладнання і зброя практично відразу можливо використовувати проти колишнього хазяїна. У 2014–2021 роках цією особливістю щосили користувалася Росія, яка, поставляючи зброю і боєприпаси зі складів своїм посіпакам на окупованій території Луганської і Донецької областей, офіційно заявляла, що все це "захоплено повстанцями на складах української армії". Звісно, коли з'являлися фото й відео зразків, які ніколи не перебували на озброєнні ЗСУ, вся це легенда летіла шкереберть, але коли це росіян зупиняло?

З початком широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022-го питання трофеїв перейшло на інший рівень. Під час весняного маршу на Київ російська армія втратила просто величезну кількість техніки. Для того, щоб зберегти темп наступу, був наказ кидати несправну техніку. І це з військового погляду було правильно, бо російське командування тоді було впевнено, що ці території – Чернігівська, Сумська й Київська області – будуть невдовзі під їхнім контролем. Відповідно, всю цю техніку буде можливо спокійно відремонтувати.

 

Але не склалося, як гадалося. На жаль, на той момент більшість трофейної техніки наші армійці не змогли використати, оскільки вся оборона була зосереджена навколо великих міст. Тому був негласний наказ місцевим формування просто палити всю російську техніку. У березні в мережі з'явилися фото й відео спалення, наприклад, ЗРПК "Панцир С1". Водночас те, що було захоплено кадровими частинами в боях під Києвом, Харковом, Миколаєвом, відразу ставили на озброєння. Так в армійців з'явилися десятки бронеавтомобілей "Тігр-М" – їх, як виявилось, можливо було ремонтувати навіть в умовах цивільних СТО. Навіть запчастини були доступні на цивільному ринку – у крайньому разі з двох екземплярів збирали один.

У промислових масштабах російська зброя пішла в ЗСУ після 1 квітня, коли російські колони, що відступали, кидали буквально все – від автоматів до танків. Саме тоді вперше проявилася тенденція, яку неможливо переломити й досі – техніка йшла на озброєння того підрозділу, який її захопив. І неважливо, що в штаті прикордонники не мають, наприклад, БМП-2 – захопили й поставили в стрій. Звісно, що такі поодинокі зразки без запчастин і кваліфікованих екіпажів були "одноразовими", тобто використовувалися до першої поломки. Інша справа – автомобільна техніка. Швидко підрозділи, які активно воювали на фронті, змогли змінити свої старенькі "Урали" на новенькі КамАЗи.

Техніки було настільки багато, що Кабінет міністрів був вимушений затвердити навіть "Порядок приймання Збройними силами придатної для застосування бойової техніки держави-агресора". Ще більше техніки з'явилося в результаті наступу на Харківському напрямку. І нині час від часу нашим бійцям вдається захоплювати ворожу техніку на різних ділянках фронту.

Для того, щоб зрозуміти, наскільки це потужне підсилення, спробуємо проаналізувати цифри за деякими видами озброєння. Водночас користуватимемося інформацією з найавторитетнішого джерела – голландського сайту Oryx, команда якого збирає всі доступні фото й відео техніки у війні.

Отже, станом на 29 жовтня 2022 року нашим військовим дісталися 488 танків, більшість з яких це найсучасніші Т-72Б3 зразка 2016-го, Т-72 різних модифікацій, а також Т-80. Для того, щоб розуміти багато це чи ні, нагадаємо, що станом на квітень 2014 року кадрові підрозділи ЗСУ (без навчальних підрозділів) у штаті мали до 548 танків (але з огляду на загальний стан армії їх було менше). Звісно, потім було "підняття" з баз зберігання танків, але були й утрати. Тобто картинка, думаю, зрозуміла.

Звісно, що частина танків, яку облікували команда Oryx, потрапила до нас у пошкодженому стані – але вони можуть бути джерелом запасних частин. Однак велика кількість таки потрапила на озброєння різних бригад ЗСУ. У складі 1-ї окремої Сіверської танкової бригади й 93-ї механізованої бригади Холодний Яр з них сформовані цілі роти.

Більше того, на тлі такої кількості трофеїв наші військові перейнялися навіть такими "дрібницями", як створення інструкцій і методичних посібників з експлуатації тих же Т-72Б3 або Т-80БВМ, які до 2022-го не перебували на озброєнні ЗСУ. Тобто військове керівництво вважає, що запасних частин і боєприпасів для підтримки їх у боєздатному стані вистачить надовго.

Ще одним видом трофейної бойової техніки, яка масово йде на озброєння ЗСУ, стали бронетранспортери – як колісні, так і гусеничні. Наші військові захопили 125 легких броньованих машин МТ-ЛБ, які здебільшого вже поставлені на службу – машина доволі поширена в ЗСУ, можливості для ремонту є.

Щодо колісної техніки, то найбільше (103 одиниці) нам дісталося БТР-82А. Оскільки цей російський бронетранспортер був створений росіянами після 1991-го на базі БТР-80, то проблем з ремонтом і відновленням у нашій армії не виникло зовсім. Ба більше, підприємства Укроборонпрома на сьогодні змогли освоїти й ремонт цього бронетранспортера. Є також захоплені бронеавтомобілі "Тігр-М" і "Рись" (ліцензійна італійська Iveco LMV). На тлі гострого браку броньованої техніки в ЗСУ ці машини ставлять у стрій першими. До того ж не тільки військові – ті ж "Тігри" має Національна поліція в Харкові.

З огляду на характер бойових дій, артилерійських систем до рук наших військових потрапило відносно небагато. Однак це все радянські зразки, поводитися з якими наші військові вміють і тому завжди охоче беруть на озброєння. І тут не тільки причепна артилерія, але й самохідна.

Щодо високотехнологічнішої техніки, наприклад зразків зенітно-ракетних комплексів, то тут не все так райдужно. Більшість з них модернізовані в Росії, тому використати їх немає можливості – лише як джерело запчастин.

І ще один цікавий момент – за час війни до рук наших військових потрапив щонайменше один зразок авіаційної техніки в робочому стані. Ідеться про бойовий вертоліт Ка-52 "Алігатор" у Київській області. За неофіційними даними, він вирушив до наших західних союзників "на вивчення".

Загалом можна говорити про те, що російські трофеї стали одним з основних джерел поповнення парку бронетанкової техніки. Особливо це стосується танків, оскільки поки що отримання танків західного виробництво пов'язано з великою кількістю проблем. Адже очевидно, що постачання танків – це лише верхівка айсберга, бо потрібно, крім навчання екіпажів, думати про логістику, запасні частини, боєприпаси.

В умовах масштабної війни трофеї виявились цінним активом для нашої армії. Однак водночас потрібно розуміти, що це тільки тимчасовий варіант, і після закінчення війни на ЗСУ чекає тривалий і непростий процес переозброєння з техніки радянського зразку на західну. Якою буде ця техніка – покаже час.

×