Ексклюзиви
Вівторок, 04 квітня 2006 17:14
Віра Перцова
Віра Перцова
Віра Перцова

Надінь платьїце

 

Нас познайомив Альончин брат. Ми зустрілися на нейтральній території — біля дірки у загорожі. Вона розділяла двори наших бабусь. Альонці тоді було три, а мені п"ять років.

Курити ми вчилися на цигарках "Смотрич". Альонці було вже 12, а мені 14. Через два роки вона почала зустрічатися з хлопцем. Його називали "Дєд", хоча він уже був дембелем. Мені мама віддала літнє плаття, яке носила в молодості — блакитне у білі квадрати, чи навпаки. Я його підрізала. Альоні воно подобалося. Коли я виходила на вулицю у шортах, вона просила: "Вєра, надінь платьїце!"

Якось ми сиділи на пустому стадіоні втрьох — Альонка, її "Дєд" і я. Він обіймав Альонку, а пальцями гладив за талію мене. Вона цього не бачила. Адже їй було лише 14 років, а мені — 16.

Потім Альона відмовилася від "Дєда". І ми почали гуляти з Тибчиком. Він був на рік молодшим від мене, і на рік старшим від неї. Якось ми сиділи у Альонки на недобудованій дачі. Біля неї була копанка, де плавали карасі. На цементній підлозі крутили "пляшечку" — кому з ким випаде — і цілувалися. Тибчику подобалася Альонка, хоча він цілувався і зі мною. Бо пляшечка так показувала. Потім прийшла тьотя Наташа і сказала: "Хто вчора вночі рибу у ставку ловив?! Усе, сину, не будеш ти моїм зятем..."

Не будеш ти моїм зятем

Її зятем став Жора, а онучку назвали Наташею. Альоні тоді було 18, а мені 20. Зараз вона з Русланом, бо Жора пив. Ми передзвонюємося. Вона живе в Нетішині, працює на Хмельницькій атомній станції. Я питаю: "Як там Русік?" — "Він мені так вже надоїв! Так надоїв!"

Зараз я постійно ношу штани, у мене немає жодного плаття. А це якось ішла по вулиці і згадала Альончине: "Вєра, надінь платьїце!"

Зараз ви читаєте новину «Надінь платьїце». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода