Ексклюзиви
Середа, 06 грудня 2006 15:14
Віра Перцова
Віра Перцова
Віра Перцова

Покарання мерзотника

 

В університеті на другому році навчання студенти мусять писати курсову. Одні її купують, за когось пишуть батьки, хтось сидить у бібліотеках. Наукове відкриття прагнуть зробити одиниці. Андрій вирішив обрати собі "крутого керівника". Щоб ім"я вразило комісію на захисті, і поставили найвищий бал. Він мріяв про кар"єру історика.

Андрій познайомився з дослідником отаманів. Втерся в довіру, і за пару днів той погодився зробити його своїм учнем. Нас із кумом нудило від отаманів, бо Андрій тільки про них і говорив. Кум не витримав:

— На фіга тобі це здалося?!

Андрій вдавав ображеного:

— Ты будешь смеяться, Славик, но мне это интересно.

Скоро керівник курсової запросив Андрія додому — "на чай". Повернувся той з гостей спантеличеним:

— Он больной на всю голову. Говорит:"Ти спиш, а над тобою — отамани! Ти на жінці — а над тобою отамани!"

Про отаманів писати не буде

Назавтра Андрій оголосив, що про отаманів писати не буде, бо це — "херня". І керівника змінив.

Навчання скінчилося. Кар"єри історика Андрій не зробив і повернувся додому в Черкаси. Ми з кумом досі дружимо. Якось приїхала до нього, а кум тріумфує:

— Я таке бачив!

Він уранці йшов вулицею, де лише гаражі, а з іншого боку — березовий гай.

— Два голі мужики із козацькими оселедцями. Один другого прив"язав до дерева і каже: "Зараз ти скуштуєш козацької нагайки!". І тримає в руках батога. Я спершу подумав, що в мене "глюки", так чую: "Карай цього мерзотника!" Цей той викладач Андрія! Отаман! Представляєш, стоїть, із-за берези виглядує!

— Голий?

— Ні, у вишиванці. Жалко, що Андрій цього не бачив!

Зараз ви читаєте новину «Покарання мерзотника». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

7

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода