В університеті на другому році навчання студенти мусять писати курсову. Одні її купують, за когось пишуть батьки, хтось сидить у бібліотеках. Наукове відкриття прагнуть зробити одиниці. Андрій вирішив обрати собі "крутого керівника". Щоб ім"я вразило комісію на захисті, і поставили найвищий бал. Він мріяв про кар"єру історика.
Андрій познайомився з дослідником отаманів. Втерся в довіру, і за пару днів той погодився зробити його своїм учнем. Нас із кумом нудило від отаманів, бо Андрій тільки про них і говорив. Кум не витримав:
— На фіга тобі це здалося?!
Андрій вдавав ображеного:
— Ты будешь смеяться, Славик, но мне это интересно.
Скоро керівник курсової запросив Андрія додому — "на чай". Повернувся той з гостей спантеличеним:
— Он больной на всю голову. Говорит:"Ти спиш, а над тобою — отамани! Ти на жінці — а над тобою отамани!"
Про отаманів писати не буде
Назавтра Андрій оголосив, що про отаманів писати не буде, бо це — "херня". І керівника змінив.
Навчання скінчилося. Кар"єри історика Андрій не зробив і повернувся додому в Черкаси. Ми з кумом досі дружимо. Якось приїхала до нього, а кум тріумфує:
— Я таке бачив!
Він уранці йшов вулицею, де лише гаражі, а з іншого боку — березовий гай.
— Два голі мужики із козацькими оселедцями. Один другого прив"язав до дерева і каже: "Зараз ти скуштуєш козацької нагайки!". І тримає в руках батога. Я спершу подумав, що в мене "глюки", так чую: "Карай цього мерзотника!" Цей той викладач Андрія! Отаман! Представляєш, стоїть, із-за берези виглядує!
— Голий?
— Ні, у вишиванці. Жалко, що Андрій цього не бачив!
2 
1
Коментарі
7