Вівторок, 04 липня 2006 15:24
Віра Перцова
Віра Перцова
Віра Перцова

Целофановий пакет

 

Нині з одноразовою тарою проблем немає. А колись спробуй той кульок викинь. Його прали, сушили, зашивали. У моєї мами й тепер під кульки — ціла шухляда. Там вони пофасовані: більші окремо від менших. Мені й самій часто шкода той кульок викинути. Як і моєму знайомому Володі. Коли я його зустрічаю, то не підходжу, лише вітаюся на відстані. Так само й він. Видно, добре пам"ятає давній випадок.

Подзвонив його друг Стас і погукав до себе на дачу. Я приїхала з подружкою. Тієї ночі ми троє купалися в озері, а вона не могла. Стас катав її у човні, хвалився, який він багатий. Потім Володя зіштовхнув подружку у воду. Ту ніч ми спали погано. Погода була сира, піджак і джинси не сохли. Та ще й Володя настирливо себе пропонував. Стас гупав п"яткою у стіну і кричав, що ми йому заважаємо спати. Ледь діждалися ранку. Я розділила свій одяг на нас двох. Подружка взяла зі столу целофановий пакет і хотіла покласти туди мокре. Володя побачив це і заверещав:

— Жрачку вижрали! Не трахались! Не дам кульок!

Стас не заступився за нас. Ми йдемо з тієї дачі, мені — соромно, а подружка навпіл згинається від реготу:

— Ти подумай, який маразм!

Жрачку вижрали! Не трахались! Не дам кульок!

Кілька днів по тому я розказала про Володю одному хлопцеві. Він поспівчував:

— Видно, человеку тяжело в жизни пришлось, раз он сейчас на кульках экономит.

А днями бачу — сусід витрусив у сміттєпровід кульок для сміття і поніс його назад у квартиру. З того пакета ще й цівочка текла через весь коридор. Сусід — не бідний: дача, машина, сини на хорошій роботі. Але важко звикнути, що одноразова тара — не дефіцит.

Зараз ви читаєте новину «Целофановий пакет». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода