Ексклюзиви
Вівторок, 25 липня 2006 14:02
Віра Перцова
Віра Перцова
Віра Перцова

Я впіймала ящірку

 

У неділю я була в лісі й уперше впіймала ящірку. Вона сиділа на долоні й не тікала. Дядько Василь сказав, щоб я не чіпала хвоста, бо відкине. Тоді я погладила її за спинку й відпустила. А в долоні довго було відчуття, наче вона сидить.

Того дня ще чули, як біг лось, бачили сліди ратичок кабанів. Але найбільше у лісі слідів перебування людей.

Дядько Василь розвів вогонь з одного сірника. Потім ріже сало. Ніж — "викидуха". Він його знайшов. У цьому лісі він багато чого знаходив. Я запитала про найбільшу знахідку.

— Сказать тобі, Вєра, — червоніє він. — Якось женщину голу знайшов. П"яна, як цвик, спала під кущем. Я дав свою рубашку. Їй шофера у пиво спірту підмішали й покинули. Вона договарювалася, що піде з одним, а той взяв ще й друга. То вона їм обом нагнула матюків. Може, щось там і робили з нею, бо п"яна була. Єсть разні подонки.

Якось женщину голу знайшов

Дядько Василь любить повторювати:

— За свою жизнь я не можу понять дві вещі: як можна за щот женщини жити і як її можна ізнасілувати.

Моїй мамі каже:

— Чого Бог не парує людей, які люблять ліс? Я своїй жінці кажу: "Дай мені чекушку і шматок хліба. Я тут за 24 дня так вітдихну, і на чорта мені те море!".

Дядько Василь знає у лісі все.

— Сюда навпрошки — черніка.

Ми заходимо у хащі. Там самі кущики, без ягід. Василь згадує, як колись набрав трилітрову банку чорниць. На порубці пробиваються сосонки. Він каже:

— Ще років 50, і який тут буде ліс!

Мені стає сумно, бо дядька Василя вже тоді не буде.

Зараз ви читаєте новину «Я впіймала ящірку». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода