У неділю я була в лісі й уперше впіймала ящірку. Вона сиділа на долоні й не тікала. Дядько Василь сказав, щоб я не чіпала хвоста, бо відкине. Тоді я погладила її за спинку й відпустила. А в долоні довго було відчуття, наче вона сидить.
Того дня ще чули, як біг лось, бачили сліди ратичок кабанів. Але найбільше у лісі слідів перебування людей.
Дядько Василь розвів вогонь з одного сірника. Потім ріже сало. Ніж — "викидуха". Він його знайшов. У цьому лісі він багато чого знаходив. Я запитала про найбільшу знахідку.
— Сказать тобі, Вєра, — червоніє він. — Якось женщину голу знайшов. П"яна, як цвик, спала під кущем. Я дав свою рубашку. Їй шофера у пиво спірту підмішали й покинули. Вона договарювалася, що піде з одним, а той взяв ще й друга. То вона їм обом нагнула матюків. Може, щось там і робили з нею, бо п"яна була. Єсть разні подонки.
Якось женщину голу знайшов
Дядько Василь любить повторювати:
— За свою жизнь я не можу понять дві вещі: як можна за щот женщини жити і як її можна ізнасілувати.
Моїй мамі каже:
— Чого Бог не парує людей, які люблять ліс? Я своїй жінці кажу: "Дай мені чекушку і шматок хліба. Я тут за 24 дня так вітдихну, і на чорта мені те море!".
Дядько Василь знає у лісі все.
— Сюда навпрошки — черніка.
Ми заходимо у хащі. Там самі кущики, без ягід. Василь згадує, як колись набрав трилітрову банку чорниць. На порубці пробиваються сосонки. Він каже:
— Ще років 50, і який тут буде ліс!
Мені стає сумно, бо дядька Василя вже тоді не буде.
1 
1
Коментарі