— Найдивніше для мене зараз — щодня прокидатися з чоловіком в одному ліжку, — каже 54-річна Вікторія Кононенко з райцентру Решетилівка на Полтавщині. З чоловіком 64-річним Миколою Петровичем прожила 16 років нарізно. Він працював на будівництві у Києві, додому приїжджав раз на два тижні, а то й рідше.
Родина мешкає у приватному будинку. Вікторія Іванівна — огрядна жінка, волосся пофарбоване у світлий колір з чорними пасмами.
— Їздити на заробітки заставила нужда. У приватника торгувала в магазині — скоротив зарплату вполовину. Чоловік зовсім без роботи зостався. Старший син закінчував школу, дочка перейшла у дев'ятий клас. А в хаті — хліба ні за що купити. От і поїхав чоловік у Київ на стройку. Перший час за ворота виходила, виглядала. Скучала. І його додому тягло. Було подзвоне, мобілок ще не було, тільки на шнурах телефони — у трубці пищить, рипить, а він: "Ну, шо там дома?" Скажу пару слів, мовчить — слухає, як дихаю. Раз поїхав і цілий місяць — ні слуху ні духу. Я не дзвонила, бо не знала куди. Кума жартувала, до Києва уже пішки дійшла би і голову відірвала розлучниці. В мене одна думка — хай тільки появиться, — проводить пальцем біля шиї. — Приїхав — худий, руки позбивані. Каже, фірма відіслала якомусь депутату басейн біля дому рити. Бригаду поселили у закинутому селі. Жив у розвалюсі, спав на залізному ліжку, матрасом вкривався. Вікно забив дошками, щоб приблудні собаки не застрибували. То був другий медовий місяць. Такої страсті до свадьби не було, — сміється Вікторія Іванівна, червоніє. — Грошей багато привіз. Купили кухонну стєнку і телевізор.
За п'ять-сім років стосунки пари змінилися.
— Миколу називала квартирантом. Приїде, обійде двір, садок і не знає, за що братися, — продовжує Вікторія Іванівна. — Перший день — акліматізірувався. Казав, хочеться відпочити, бо ж приїхав із роботи. А що я його цілий тиждень ждала, щоб дров нарубав, колонку справив, поміг на грядках полоти — то по барабану. До роботи ставав на другий чи третій день, коли вже треба їхати назад. Не встигав багато. Приказував за бджолами дивитися. А я їх боялася. Понесла сіроп, а якесь падло вкусило за шию — пика опухла. На роботі сміялися, чоловік у командіровці, так любовник побив. На мене обращали вніманія багато мужчин, даже жонаті. Приходив один, мов, у тебе чоловік далеко, значить, не відкажеш. Вигнала з хати. Жінці треба отношенія, а не щоб тупо скористалися.
Живучи окремо, подружжя менше сварилося.
— Колька дратував страшенно: хропить уночі, дихає у шию, чай голосно сьорбає, вєчно забуває, де кинув очки чи інструменти. Раніше за таке гризлися моментально. Як став їздити, змовчувала. Але за три дні чоловік набридав, хотілося, щоб їхав на роботу. Бо без нього у мене свій графік, їсти варила, що хотілося. Могла одні торти пекти. Колька приїде, дметься — харчі не такі. На роботі йому давали парові котлети, масло, салати.
Микола Кононенко відмовився від відряджень через хворий шлунок.
— Тепер звикаємо одне до одного, — додає Вікторія Іванівна. — В гості більше ходимо. Поки їздив по командіровках, я майже ніде сама не була. Тільки тоді інтимна жизнь була постоянна. А зараз лягає спати, жартує, мов ти ж ніде не втечеш, завтра себе побалуємо. На завтра каже те саме.
Батько подарував ніч із повією
У 24-річного Євгена з Полтави мати 10 років їздила на заробітки в Росію. Батько працював далекобійником. Разом удома були не більш як два місяці.
— Коли батько їздив, мати лишалася вдома. Вона виїжджала — вертався отєц. Придумали міняться, щоб був постоянний контроль за мною. Казали, для любові расстояніє нічого не значить, — розповідає Євген. — Раз застукав батька з простітуткою. Захожу в комнату, а там гола дівчина на четвереньках стоїть і батько презерватив одіває. Як побачив мене — чуть в обморок не упав. Годину просив нічого не розказувати матері. За це пообіцяв викликати мені дівчину на ніч. Я согласився. Не хотілося сім'ю ламати. Родітєлі на те время 20 років у шлюбі прожили. Та і хто з пацанів від халявної простітутки откажеться, — сміється.
Нині його батьки знайшли постійну роботу в Полтаві. Євген має власну двокімнатну квартиру. Півроку тому розійшовся з дівчиною.
— Постоянно пиляла, щоб їхав гроші заробляти, — каже. — Та я знаю, що слідує за такими поєздками. Рішив, якщо вона мене кудись отправляє, — не сильно хоче і бачити.
2 
1
Коментарі