"Випускний вечір — це найгірша подія в моєму житті"

 

— Увесь випускний мало не проплакала, — каже 17-річна Іванна Поліщук з Івано-Франківська. Вона торік закінчила 11-й клас. Навчається на економічному факультеті в Прикарпатському університеті.

— Цілий рік планували з подружкою, як має пройти наш випускний. Плаття гарні, під'їхати під школу на шикарному авто, — розповідає Іванна. — В подруги, Іри, мама продавець на базарі, простіше до всього ставиться. А в мене бухгалтер — усе має бути, як вона сказала. Ще до випускного дала мені зрозуміти, що по-моєму не буде. Я хотіла довгу вечірню сукню. Пригледіла на базарі вишневу зі шлейфом за 1,5 тисячі. Мама сказала, дорого. Позичила в колеги по роботі рожеве бальне плаття. Воно було трохи задовге. Щоб не тратитися на кільця, мама підігнула. На мені воно висіло, як мішок. Хотіла піти з розпущеним волоссям. А мама завела мене в перукарню. Сказала закрутити на голові буклю, бо десь так бачила на весіллі. Пішла банка лаку, і в мене на голові "визріло" гніздо. Я в сльозах прийшла додому, оділа свою бальну обрізану сукню. Доки мами не було, густо навела на очі туш — щоб хоч гарнішою на лиці бути. Але все це потекло, коли за мною приїхав автомобіль. Про нього також мама домовилась. Я хотіла з другом на джипі під'їхати. Та мама сказала, нема чого дівочитися. Попросила свою сестру. Та подала старого дводверного "Фольксваґена Гольф". У маленьку, душну машину сіли я, мій однокласник, який мав мене супроводжувати, четверо малих дітей тітки, моя сестра і мама з тортом. Коли приїхали під школу і всі з машини почали по черзі виходити, думала, згорю зі стиду.

Випускний вечір — це найгірша подія в моєму житті. Рік пройшов, а мені ще це все сниться. Згадую, як підстрелено виглядала. Мамі пробачила, бо що з нею зробиш, така вона в мене є. Але подрузі не перестаю завидувати. У неї плаття було модне, вечірнє, коси розпущені. І дядько на "ауді" до школи віз.

×