— Їздила відпочивати в Європу і мріяла жити за кордоном. Закінчила іноземну філологію — знаю англійську й німецьку, — розповідає 24-річна Вікторія Михайлова. 14 місяців живе у столиці Норвегії місті Осло.
Після закінчення Ужгородського університету 11 місяців доглядала дітей у сім'ї в Данії і дев'ять місяців — у Швеції. У Норвегії за контрактом працюватиме до серпня наступного року.
За кордон поїхала за програмою для молоді "Au-pair" — за проживання, харчування і кишенькові гроші учасник виконує легку домашню роботу й доглядає дітей.
— Як їхала, нічого не боялася. Було приємне передчуття нового. Мама сказала, що це чудова ідея, і "дитина мусить побачити світ". Тато запитав: "Упевнена, що воно тобі треба?" Поставив умову, щоб отримала диплом бакалавра, — продовжує Вікторія.
— Живу на околиці Осло. У сім'ї, яка мене прийняла, двоє доньок — 9-річна Кароліне та Іда, 12 років. Батьки в інтернеті шукали дівчину, яка допомагатиме з дітьми і хатньою роботою. Зв'язались через скайп. Тато норвежець, а мама датчанка. Зі старшою дівчинкою говорю англійською, а з молодшою — норвезькою, — Вікторія два місяці ходила на мовні курси.
— Інколи роблю те, що не передбачено умовами програми. Мала готувати двічі на тиждень і допомагати з дітьми, — продовжує. — Але цій сім'ї допомога з ними не потрібна. Дівчата довго в школі. Потім гуртки, вечеря й спати. Домовлялися про легку роботу по дому. А просять і яблука збирати, і повидло варити. Щотижня електронною поштою надсилають завдання на кожен день.
Готую переважно я. Їдять зазвичай удома. Рідко замовляють їжу чи ходять у ресторан. На полиці постійно стоїть таця з бананами, яблуками, ківі, апельсинами. Завжди є свіжі салати. Щось зварене їдять тільки на вечерю. А зранку й в обід — сендвічі. На приготування витрачаю хвилин 30 чи годину. Запікаю м'ясо, рибу. До них — картопля чи рис.
Отримує 480 євро (13 тис. грн. — ГПУ) на місяць.
— Але тут проїзд у метро коштує 3 євро. Щоб випити каву-лате й малесеньке тістечко з'їсти, треба віддати 10 євро, — каже Вікторія. — Одяг не купую. Продаються брендові й дуже дорогі речі. Я з собою взяла на перший час кілька суконь, четверо штанів. Інший одяг мама надсилає поштою.
Головне — практичність. Чоловіки на роботу ходять у костюмі й кедах. Ще й на самокаті деколи. Перевзуваються в офісі. Для жінки спідниця й кросівки — теж норма. І я так одягаюсь.
Для норвежців спорт — це релігія. Від малого до старого — всі активні. Іда їздить у школу на велосипеді. Меншій ще не дозволяють, це з четвертого чи п'ятого класу. Дитина має здати екзамен на знання знаків і правил дорожнього руху. Школа — кілометрів за три. Коли діти їдуть велосипедами, на вулиці односторонній рух.
Старша дівчинка займається гандболом, молодша — футболом. Обидві ходять на гімнастику. Вся родина катається на лижах. Батьки іноді бігають на роботу. Він працює молодшим віце-президентом на фірмі, а вона — менеджер у компанії мобільного зв'язку.
1 
1
Коментарі