Поштар 50-річний Василь Галькевич із села Мініно Радомишльського району Житомирської області раз на тиждень перепливає річку на камері від трактора. Так він 11 років доставляє на хутір Рудня-Городецька газети, листи та пенсію.
Поштаркою працювала дружина Галькевича — Валентина Семенівна. Розносила газети по трьох вулицях та одному провулку в Мініно. В її ділянку входив і хутір Рудня-Городецька, що на іншому березі річки Тетерів. Василь почав допомагати дружині.
— Через річку тут немає мосту, — каже Василь Франкович. — Треба їхати до містка в сусідній район. Такою дорогою до хутора кілометрів 11 виходить, а через річку — два з половиною.
— Василь мене переносив на плечах через річку, — розказує Валентина Галькевич. — А як вода розливається, то глибина стає до трьох метрів. Тоді вже вдвох пливемо на камері. Приходиш до того берега, перехрестився. Чоловік лягає, я сідаю на нього. У мене на спині сумка, і в двох руках товар.
Два роки тому Валентина Семенівна захворіла, вийшла на пенсію. Чоловік тепер працює замість неї. За 11 років він поміняв три камери.
— Була в мене одна від "Білоруса", дві — від Т-150. І зараз плаваю на великій від Т-150. Їй уже чотири роки. Накачав раз і тепер тільки підкачую. Кладу в сараї, щоб на сонці не тріскалася.
До річки від будинку поштаря метрів 600. Городами доходимо до води. Чоловік розказує, що сумки йому помагають донести дружина або син. У Галькевичів троє дітей і внучка. Василь шукає місце, де зручніше покласти камеру. Сумку з кореспонденцією кидає на спину. На камеру кладе дошку. Лягає і починає гребти маленькими веслами. На протилежному березі камеру ховає в кущі.
— Сумку поштарську на спину кладу, гроші на пояс, а товар у цих сумках рабих. Коли річка розливається — метрів 30 ширина. А як мілко і нехолодно, то я переброжу в рибацькому костюмі. Біля річки одів його, перейшов, зняв і забираю з собою, бо ше хто вкраде. Дорогий же, більше 200 гривень. Я в любу погоду перепливаю — дощ, вітер, сніг. У великий мороз можна переходити по льоду. А як вода не замерзла добре, то тонку кригу по краях оббиваю потрохи і пливу. Слава Богу, камера в нас ніколи не переверталася. Це страшне дєло. Коли пливеш, то є дрож така. Боїшся не за себе, а за гроші. Це ж до 20 тисяч гривень везеш. Найцінніше, що перевозив через річку, — це Глимбишині гроші. Це баба, яка остарбайтером була в Німеччині. Я їй віз конверт, де був номер рахунку і дата, коли можна гроші забрати. Здається, увідомлєніє називалося. Пам"ятаю, перед Новим роком пливли з жінкою. Сніг такий лапатий-лапатий падав. І на річці шапками плив. Страшно було, але ми попливли, бо перед Новим годом треба було гроші людям рознести.
Боїшся не за себе, а за гроші. Це ж до 20 тисяч гривень везеш
На хуторі Рудня-Городецька живуть 18 пенсіонерів. Стільки ж киян мають там дачі. Наймолодшій жінці 60 років, найстаршій — 83.
— Люди старенькі, магазину немає, — каже Василь Франкович. — Дзвонять мені, просять, шоб хліба купив, ше чогось. Магазин ніякий частнік не хоче відкривати, бо людей мало, торгу не буде.
— Василь добрий поштальйон, — каже Валентина Ільніцька, 59 років, із хутора Рудні-Городецької. — Я другий раз жалію його: "Боже, Вася, утопишся, і всі вєдомості, пенсія і газети підуть на дно з тієї камери".
— І як можна з такою переправою виконати план на дві тисячі гривень?! — обурюється поштар. — Пошта хоче, шоб я продавав товару на таку суму. Це і порошок стіральний, мило, рис, гречка, горох, пшоно, вермішель, приправи, конфєти, консерви, печиво. Як це все через річку перевозити? А щоб через кладочку в Леніно перебратися, до неї треба йти лісом. Із грошима страшно. Двоє вийдуть, то шо ти зробиш тим балончиком чи свистком, який видали. Хотів, аби місточок зробили. Голова сільради перед виборами казала, шо переправа буде, але так і нема. Хай би вже якусь лодку дали. Начальники кажуть, шо дали мені велосипед. Але як це на велосипеді річку форсіровать?
Каже, що робота подобається.
— Та мушу робити, бо іначої роботи нема. Я пошту роздав, поговорив із людьми. Є дуже грамотні. Був на Рудні воєнний пенсіонер, полковник у відставці. На любе питання в нього була відповідь. У нас тут колись було 24 трактори, отдєльна бригада. Сіяли льон, кукурудзу, пшеницю, картоплю садили. І все це пішло шкереберть.
У Малинському відділенні Укрпошти, до якого належить Леніне, Мініно та Рудня-Городецька, знають про проблему з переправою через річку Тетерів. Чекають 30 вересня — до цього часу сільрада має збудувати міст із металевого каркасу та дерев"яним покриттям. Довжина його сягатиме 98 м, а ширина — 2,20.
3 
1
Коментарі