30 березня в московській лікарні від раку мозку помер російський актор 71-річний Валерій Золотухін. У березні через погане самопочуття актор звільнився з посади художнього керівника Театру на Таганці, яку обіймав з літа 2011 року. У лікарні його насилу доводили до стола й годували з ложки.
Курс хіміотерапії не зменшив пухлини. Медики поклали актора в реанімацію і ввели у штучну кому, щоб полегшити його останні дні.
— Пока он не знал диагноза, стоял на голове по 5 минут. Хвастался, что чувствует себя не на 70, а на 27 лет. Врачи не могли понять, как при опухоли он мог это делать, — згадує удова покійного Тамара Золотухіна.
На здоров'я Валерій Сергійович ніколи не скаржився. Багато років не вживав м'яса. На сніданок обов'язково з'їдав головку часнику.
— Сила мужская, от которой заводятся многие, в сочетании витаминов, а не в сочетании количества, — казав актор.
Останні 16 років актор жив із молодшою на 33 роки актрисою "Таганки" Іриною Ліндт. Мав від неї 8-річного сина Івана. Але так і не розлучився з другою дружиною — скрипалькою Тамарою. Від неї мав сина, музиканта Сергія, який 2007-го через наркотики наклав на себе руки. З першою дружиною, актрисою Ніною Шацькою, не спілкувався 20 років після розлучення. Жінка образилася, що опублікував свої щоденники з розповідями про неї. Коли помирилися, Золотухін до останнього матеріально допомагав синові від першого шлюбу священику Денису і шістьом онукам.
— Не розумію я умовностей: "законна" дружина чи "незаконна", — розказував за рік до смерті Валерій Сергійович. — Це для жінок важливо. Одного разу зібралися ми на Новий рік у колишньої дружини Ніни з нинішньою дружиною Тамарою, випили. Я кажу жінкам: "Треба Ірку позвать!". А Нінка як психоне: "Тут тільки законні!". А я думаю: "Е-е-е, тут ще невідомо, яка законніша". Кохання минає. А шлюб має значення, коли спадок мій після смерті ділити будуть та по судах одне одного тягати.
Треба за життя всі розпорядження зробити. Коли побудував храм у рідному селі на Алтаї, вирішив, що хочу бути похований там. Щоб мої кістки чули дзвони тієї церквочки. Син питав: "Хто буде до тебе їздити на могилу на Алтай?". А я відповів: "Ви не будете, так онуки поїдуть, туристи".
Валерій Сергійович написав заповіт і попрощався з рідними й друзями. У покійного залишилися заміський будинок і чотири квартири. Одна з них у Сибіру, решта — в Москві. Кому дістанеться нерухомість і гроші на рахунках у банках, поки що невідомо.
Поховають актора 5 квітня у селі Бистрий Істок на Алтаї.
97 стрічок зняли з російським актором Валерієм Золотухіним. Найвідоміші — "Бумбараш", "Сказ про те, як цар Петро арапа одружив", "Чародії", "Нічний дозор". У картині "12 стільців" виконав пісню Остапа Бендера "Там среди пампасов", а в "Іван Васильович міняє професію" — "Вдруг как в сказке скрипнула дверь".
"Кілера, бандита та олігарха він би не грав"
Валерій Золотухін з дитинства хотів стати актором. Через хворобу кілька років був прикутий до ліжка і до 10-го класу ходив на милицях. З нього сміялися: "Який з тебе актор?". Але він тренувався і на новорічному вечорі станцював "Яблучко". Після школи сів у поїзд і поїхав до Москви вступати до театрального інституту. З 1964 року працював у Театрі на Таганці. Його призначили дублером актора Володимира Висоцького, який грав "Гамлета". Висоцький образився і сказав: "Валерій, якщо ти зіграєш Гамлета, в день прем'єри я піду в найгірший театр". Золотухін відмовився від ролі.
Київський режисер і актор 52-річний Олег Маслєнніков працював з Валерієм Золотухіним на зйомках російсько-українського серіалу "Єфросинья". Золотухін грав діда Прохора.
— Тримався він окремо від усіх, бо був закритий, панібратства не любив, — каже Олег Миколайович. — Наче ж і літній чоловік, сидить-сидить, а потім раптом як засвітиться. Наче лампочку хто всередині нього увімкнув. Аж іскри сиплються. А то в нього настій гарний. Чи як заспіває з доброго дива. Любив російські частушки, багато з яких вигадував.
Для нього було важливо зніматися в тих ролях, як йому цікаві. Кілера, бандита та олігарха він би не грав. Якось ми працювали в спільному проекті, де він був священиком, а я — бізнесменом. Ми обговорювали свої тексти і він раптом каже: "А давайте я у вас, як у бізнесмена, гроші на храм попрошу". Я знав, що він збирає гроші на церкву на Алтаї, тому йому ця тема близька. А дід Прохор в "Єфросиньї" — це він сам. Серіал — мильний, примітивний, але Золотухіну подобалося грати себе.
2 
1
Коментарі