Шість місяців фотографував військових у зоні АТО француз українського походження Юрій Білак, 55 років. Відтворив 16 класичних полотен. Їх показав на виставці "Проекція" у столичному "Мистецькому Арсеналі". Триватиме до 14 травня.
— Робив репортажі із зони АТО. Приїжджав у Францію, показував фотографії. Мене запитували: "Справді там є війна?" Почав шукати інший спосіб розповісти, що робиться на Донбасі, — говорить Юрій Білак 6 травня у залі "Мистецького Арсеналу". Його роботи висять на стінах майже в темряві. Кожну разом із невеликою репродукцією оригіналу підсвічують згори лампи. На одному знімку боєць зображений в образі Ван Ґоґа з перемотаним відрізаним вузом. На іншому — військові повторюють сюжет роботи Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султанові".
— За основу одного фото взяв знімок Джо Розенталя "Підняття прапора на Іводзімі" 1945-го, — продовжує Білак. — На моїй світлині — кіборги. Знімали неподалік селища Піски. У той час тривали обстріли. Зробив два-три кадри, й чоловіки повернулися. Небезпечно було там затримуватися.
— Жив разом із солдатами, бував у гарячих точках, — продовжує Юрій біля фото за мотивами картини француза Ежена Делакруа "Свобода, що веде народ". На ній — дівчина з українським прапором. Веде за собою бійців зі зброєю. — На місці головного персонажа бачив Надію Савченко. Її не міг взяти за модель, то обрав Таню. Вона — волонтерка. Має темне коротке волосся — як у Наді.
Технічно було важко зробити знімок. Доки зібрав команду, сонце сіло низько. Хотів, щоб на фоні був дим. Запалили чотири шашки позаду. Піднявся густий дим, повіяв сильний вітер. Довелося зупинити фотосесію, доки все не розвіється. Коли дим зник, запалили одну шашку. Зробив три кадри.
Підходить до портрету жінки в камуфляжі. Біля нього збирається група з 12 відвідувачів.
— Якось мені розповіли історію волонтерки Аліни, — каже фотограф. — Вона була в Іловайську. Допомагала пораненим до останнього дня, коли відкрили коридор. Забирала з поля бою поранених на собі. Осколком зачепило обличчя та шию. Перемотала рану й далі витягала солдатів. На фото трохи видно сліди поранення.
Майже тиждень шукав номер її телефона. Потім дзвонив кілька днів. Познайомився у Слов'янську. Говорили близько двох годин. Аліна — дуже скромна. Питала: "Чому хочете фотографувати мене? Я ж нічого не зробила". Все-таки погодилася. Коли вперше її побачив, то одразу згадав картину Яна Вермера "Дівчина з перловою сережкою". Замість хустки на голову пов'язали український прапор.
Після екскурсії Юрій Білак роздає автографи.
— Як правило, іноземці українського походження висловлюють свою думку про війну на Донбасі у своїй діаспорі. А приїхати до нас з мистецьким проектом — дуже сміливо, — говорить студент 19-річний Нестор. Тримає репродукцію роботи з підписом Білака.
Юрій Білак народився поблизу Ліона у Франції. Батьки — повоєнні емігранти із Західної України. 1983 року вперше побував на їхній батьківщині. 2008-го створив етнографічну фотовиставку "Українці". З перших місяців конфлікту на Донбасі приїжджав робити матеріали для французької преси.
1 
1
Коментарі