— Скільки на весілля грошей не витрачай, все одно всім не вгодиш, — говорить 23-річний Андрій Дмитрук зі Львова. — Поставив дружину перед фактом: або робимо дешеве весілля, або не робимо ніякого, а просто розпишемося. Зараз не час влаштовувати пір на весь мір.
З тернополянкою 23-річною Оксаною Сорокою побрався 11 жовтня.
Андрій влітку вирушив добровольцем на Донеччину. В АТО брав участь три місяці. Додому повернувся у відпустку на 10 днів.
— У всіх людей медовий місяць, а в нас медовий тиждень, — каже Оксана. — Скоро Андрюшу знову заберуть на схід. Про те, що я заміж вийшла, навіть не всі родичі знають. На весілля покликали тільки дружок, батьків і хресних — всього 14 чоловік. Сукню взяла напрокат за тисячу гривень. Купила тільки туфлі й фату. Андрій розписувався у формі, а на фотосесію вмовила вдягнути костюм. Вклалися у 10 тисяч гривень. Замовили у ресторані вечерю: голубці, бульйон, шашлики, бутерброди з ікрою.
Пара познайомилася у травні на дискотеці в нічному клубі.
— До цього чотири роки зустрічалася з хлопцем, — додає. — Мали серйозні стосунки, але до шлюбу не дійшло. Він хотів жити разом. А я по подружках бачу, що нічим хорошим цивільні шлюби не закінчуються. Поживуть разом рік-два і розбіжаться, бо женитися не хочуть, дітей заводити бояться. А потім відчула, що то не мій чоловік. Все робив мені на зло. Курити не хотів кидати, роботи не шукав. Університет закінчив і сидів удома. Жив за рахунок батьків.
— Що вийду заміж за п'ять місяців після знайомства, і подумати не могла. В нас з Андрієм усе швидко закрутилося, — згадує. — Коли на війну їхав, мій батько купив йому бронежилета. Повернувся з АТО іншою людиною. Подорослішав, посерйознішав. Каже, жити треба сьогоднішнім днем. Вже дітей хоче. Про війну мені нічого не розказує. Тільки батькам зізнався, що все бачив: і руки відірвані, і кишки на деревах. Уві сні постійно здригається. Але що приснилося, не говорить.
7 
35413
Коментарі