– Ні за які гроші не обріжу свою косу. Волосся підстригала лише двічі в житті, – каже 51-річна Оксана БЛАГОДАРСЬКА із села Печера Тульчинського району Вінниччини. Її волосся сягає півтора метри.
Оксана Благодарська працює вчителькою у навчально-виробничому комбінаті №1 в селищі Брацлав Немирівського району на Вінниччині. Викладає фізику та інформатику.
– Мама мала довгу косу, тому волосся й мені не обрізала, – розповідає. – У восьмому класі я закатала істерику: поки мені по пояс не вріжуть коси, до школи не піду. Тоді я добре получила, але моє бажання виконали. А в 10-му класі хотіла зробити зачіску на випускний. Перукарка не бралася, бо волосся було занадто довге. Просто не знала, що з ним робити. Тому трохи підрізала, щоб можна було накрутити. Після того більше ніхто стригти мене не хотів. Декілька разів ходила в салон, але в перукарів не піднімалася рука. Клали ножиці й відмовляли щось робити.
Згадує, як брала участь у конкурсі краси.
– Це було 20 років тому. Один з меценатів-мільйонерів захотів купити мою косу. Пропонував новенькі "Жигулі". Відмовилася, тому на роботу досі їжджу автобусом. Тоді тому чоловікові сказала: "Якщо й відріжу, то ні за які гроші не віддам". Не шкодую про те, – каже Оксана Петрівна. – Хлопці постійно заглядалися. Хотіли смикнути і перевірити, чи не відпаде коса. В інституті мене знали, мабуть, усі. Називали "дівчина з фізмату з довгою косою". За волосся один екзамен поставили автоматом. Викладач педагогіки спитав, чи готувалася. Кивнула. Він почав розпитувати, яка довжина коси, а яка в матері. А потім попросив стати на стілець. Хлопці принесли рулетку і стали міряти моє волосся. Викладач поставив у залікову "5".
Щоб помити волосся, розчесати і заплести, жінка витрачає годину.
– Коли була малою, мама мені коси плела. А як її вдома не було, то батько. Йому це дуже подобалося. Десь із п'ятого класу навчилася сама доглядати за волоссям. Раніше не користувалася шампунем. Мила волосся лише у відварі з трав. Брала любисток, ромашку, кропиву. А як пішла на роботу, то стала лінуватися варити ті трави. Почала купувати шампуні. Мені підходять найдешевші. Беру на трав'яній основі – кропиви, лопуха. Мию волосся в мисці, бо під душем не вистіраю. Розчісую гребінцями з рідкими зубчиками. Спреїв для легкого розчісування не використовую.
Оксана Благодарська розлучена. Виховала сина 27-річного Богдана. Він вивчився на юриста.
– Щоб зібратися на роботу, встаю о п'ятій ранку, – розповідає. – Першим ділом заплітаюся. Для зручності косу закладаю по кругу і приколюю шпильками. Цілий день маю порядок на голові, що й розчоски з собою носити не доводиться. Та й уваги до себе менше привертаю. Як по вулиці йду чи їду в автобусі з косою, то люди очей не зводять. Поки й у думці немає обрізати волосся. Зроблю це, коли воно набридне.
4 
1
Коментарі